Хоча до цього четверга Україну в кубку УЄФА представляло три команди, за традицією найбільші надії ми покладали на київське «Динамо». Після нічиєї 0:0 у Києві чемпіонам України достатньо було не програти в матчі-відповіді на півдні Іспанії.
НА ПОМАРАНЧЕВИХ ПЛАНТАЦІЯХ
Середземноморське узбережжя Іспанії зустріло «десант» українських спортивних журналістів зимовою для цього краю погодою (плюс шість із дощем) та нескінченними помаранчевими плантаціями, засипаними зрілими плодами, що лежали під деревами купами, як у нас абрикоси в липні. Як виявилось, місцеві сільгоспвиробники тричі на рік збирають урожай знакової для України культури. І тепер — якраз чергові «помаранчеві» жнива.
Другим сюрпризом стало саме місто Вільяреал, команда якого мала приймати київське «Динамо». Грізна футбольна дружина базується в містечку на кілька вулиць за кілька кілометрів від скромного Кастельйона, де, власне, й чекала свого суперника українська команда. Як вийшло, що команда з містечка розміром із Миронівку ввійшла до числа іспанських та європейських лідерів — пояснити важко. Гонорари у «Вільяреалі» не найбільші, а красоти довкіл окрім згаданих плантацій та заводів по виробництву лицювальної плитки — ніякої немає. Хіба здивуєш іспанців, бразильців чи аргентинців Середземним морем? Попри це суперник у «Динамо» виявився не просто сильним, а дуже сильним. Але це показала вже власне гра.
ОДИН — СІМ —ТРИ
Якщо тренер «Динамо» збирався здивувати суперників складом своєї команди, то йому це явно вдалося. Серед десяти польових гравців на поле в динамівській формі вийшло семеро гравців оборонного плану та три нападники. Півзахисників, здатних організувати гру, у складі не було. На здивовані погляди іспанських колег- журналістів ми відповідали мовчанням, чекаючи, що такий задум щось принесе нашій команді.
Задум не приніс нічого. Як і за тиждень до того в Києві, вже на четвертій хвилині міг забити Фігероа, і знову команду врятував Шовковський. Наші вперто руйнували швидку та мобільну гру суперників, відбиваючи м’яча наперед, де Верпаковсіс, Діого та Клебер намагались утрьох обіграти п’ятьох оборонців і воротаря Рейну. Не вийшло, оскільки віддати м’яча практично не було кому. Натомість господарі зусиллями Соріна та Рикельме захопили центр поля, перекрили фланги й методично атакували. На 21-й хвилині наші захисники «загубили» біля воріт того ж Фігероа й цього разу він не схибив — 0:1. Далі для «Вільяреала» все було «справою техніки». На спорадичні атаки киян вони відповідали чудовим дриблінгом і точними передачами, роблячи це на максимальній швидкості. Другий гол не змусив себе довго чекати. На тридцять другій хвилині на зустріч із Шовковським вискочив Касорла і невимушено перекинув м’яча через нашого голкіпера. Що в цей час робили п’ятеро гравців центральної зони захисту «Динамо»? Певно, оцінювали майстерність суперника.
Не можна сказати, що динамівці не віддавали грі всіх сил. Хлопці справно бігали й боролися за м’яч. Але гри у футбол у наших практично не проглядалося. Окрім старанності, потрібно ще вміння організовувати атаки. Ані Саблич, ані Гавранчич, ані Юссуф, ані Родольфо, ані Леко цього робити не вміють. Вони — вправні руйнівники, здатні при нагоді підключитися до атаки. Змагатися з віртуозами, зібраними у «Вільяреалі», було для них марною справою.
Вилучення з поля лідера господарів Рикельме наприкінці першого тайму допомогло динамівцям хіба що не пропустити більше. За весь час гри в більшості у наших була лише одна нагода забити — Гавранчич влучив у стійку воріт, пробивши головою після кутового. Може, і справді ворота «Вільяреала» в європейських кубках «зачаровані»? Вже третій рік команда не пропускає м’ячів у домашніх матчах. Якщо ж відкинути містику, то «Динамо» програло по грі, що хоча й не втішає, але робить поразку не такою прикрою.
МОЖЕ, ЧАС ПОЗНАЙОМИТИСЬ?
Уже у другому виїзному матчі поспіль команда Йожефа Сабо «розвалюється» після першого ж пропущеного м’яча. Так було на початку грудня в німецькому Леверкузені, це ж саме повторилося тепер у іспанському Вільяреалі. Обидва рази наш тренер заявляв після поразки, що не впізнавав свою команду на полі. Що це мало б означати? На відміну від грудня, цього разу жодних виправдань у Сабо не було. Команда майже два місяці цілеспрямовано готувалася саме до ігор із «Вільяреалом», маючи для цього все необхідне й навіть більше. На зборах в Арабських Еміратах, у Португалії та Іспанії в розпорядженні тренерського штабу було майже три десятки висококваліфікованих футболістів, які виконали всю заплановану програму. Йожеф Сабо вибрав із них кращих...
