У невеликій гостині Музею Тараса Шевченка зібралися шанувальники творчості великого поета. Є визначний привід. 40 безцінних творінь із «Кобзаря», включаючи вічні «Заповіт», поеми «Катерина» та «Кавказ», зможуть бути прочитані носіями турецької мови в Україні та поза її межами.
Перекладач Дора Арнаут (гагаузка за національністю. — Авт.), розповідає історію створення перекладів. Дора Іванівна 16 років жила за межами України — працювала в Туреччині, на Кіпрі, в Азербайджані. Українську мову ніколи не вивчала ні в родині, ні у школі, але завжди гордилася, що є уродженкою української землі — громадянство змінювати не бажала. «Мене вражало те, — розповідає пані Дора, — що за кордоном Україна асоціюється лише з футболістом Шевченко. Для мене це прикро».
«Мій вибір зупинився на «Кобзарі» Шевченка зовсім не випадково — хто краще нього розумів та описував українську душу? Через вірші Тараса Григоровича я сама вчила українську мову, і переклад давався надзвичайно легко, бо я відчувала українську мову і підбирала безпомилково аналоги у турецькій. Словниками практично не користувалася», — ділиться Дора Іванівна.
Поезія Шевченка є надскладною для перекладу. Проте для Дори Арнаут це була дуже важлива справа, яку вона робила з натхненням і бажанням якомога швидше видати збірку. Паралельно з перекладом турецькою вона перекладає «Кобзар» і на гагаузьку мову.
Пані Дора є не лише носієм турецької та гагаузької мови, а й фольклористом та тюркологом. Саме тому число творів — 40 — не є випадковим. Це магічна цифра в багатьох народах світу. До прикладу, сорок днів після пологів жінка не повинна залишати домівку, сорок днів після смерті людини її душа прощається із цим світом тощо.
Добірка творів також не є хаотичною. «Катерина» необхідна читачу для відчуття української жіночої душі, яка є символом українського роду. «Кавказ» же демонструє козацьку свободу, уярмлений поет стає на захист уярмленого народу. «Заповіт» — це взагалі твір творів, який у кожного українця асоціюється з шевченківським словом. Раніше, за радянських часів, «Заповіт» вже було перекладено турецькою, проте переклад не відрізнявся точністю, а тому спотворював справжні рядки українського класика.
У планах гагаузької перекладачки з українською душею — завершити переклад всього «Кобзаря», а також перекласти турецькою Лесю Українку, Івана Франка та інших українських класиків.
Прикрим є той факт, що, зробивши колосальну роботу, витративши масу часу, Дора Іванівна друкувала книгу за власний кошт у Туреччині. Вона зверталася до Спілки письменників України з проханням про надання коштів, проте схвальної відповіді не отримала. У Туреччині ж, наприклад, існує державна програма, яка забезпечує коштами друк та гонорар іноземним особам, які перекладають турецьких класиків своєю рідною мовою. Чому ж Україна не виділяє кошти на провайдерство українського культурного продукту? У нас будь-які перекладацькі труди виходять в світ завдяки ентузіазму автора або, в кращому випадку, спонсорській допомозі.
«Кобзар» турецькою було надруковано в Анкарі накладом у 1000 примірників. 500 екземплярів залишилися в Туреччині, інша половина буде поширена в Україні. Кошти, отримані від продажу книг, знову ж таки йтимуть на друк нової партії чи видання інших перекладів. Жодного гонорару для автора.
На завершення хочеться додати, що ще одна презентація «Кобзаря» турецькою відбудеться 26 жовтня в Спілці письменників України. Тому у бажаючих почути українську душу турецькими словами, а також побачити цю надзвичайно талановиту жінку, є реальна можливість долучитися до вічного.
