Зірки, кіно, трава, килимки — так мав проходити VI Нічний фестиваль соціальних юнацьких фільмів «32 травня» в Донецьку. Але грянув грім, і затяжна злива трохи не змила всі зусилля організаторів. Лише в інтернеті учасниками фесту записалося близько 900 чоловік, у результаті 1 червня в Музичний парк за стадіоном «Донбас Арена» прийшло 500 молодих донеччан — солідно, враховуючи грозу і потоки води на вулицях.
Барон Мюнхгаузен вигадав 32 травня, щоб продовжити весну, мета «32 травня» — поліпшити дитинство маленьких українців. «Наш фестиваль — альтернатива вакханалії 1 червня, коли людей задобрюють кульками і морозивом, замість того, щоб говорити про проблеми дітей в Україні. У нас — своя Ніч захисту дітей», — рішуче висловився Ярослав Мінкін, ініціатор фестивалю, член літературного угруповання «СТАН».
Фестиваль проводиться в Луганську з 2008 року, в Донецьку — вперше. Проект підтримали Донецький правозахисний центр і Донбасівська асоціація розвитку студентського самоврядування. Представник оргкомітету, член Донецького правозахисного центру Марія Ворончук зізнається: «Показом фільмів ми хочемо привернути увагу суспільства до проблем дітей та молоді, підштовхнути людей до зміни ситуації. В Луганську фестиваль досить успішний, учасників кожного разу більше 1000, й відгуки позитивні. Будемо раді, якщо і в Донецьку «32 травня» стане щорічним».
Всі фільми, а в програмі їх 5, гостросоціальні, експерти відбирали їх протягом півроку. Географія широка: Україна, Росія, Велика Британія, а «До першої крові» — виробництва СРСР. «Скрізь є конкретні паралелі із сучасною українською молоддю, зокрема, з Донбасу», — пояснює Ярослав Мінкін.
Фільм-відкриття фесту — короткометражка українця Романа Бондарчука «Поліна». Талановита дівчинка-оркестр з Херсона грає джаз в обдертому будинку творчості й щаслива з того: у неї є море оптимізму та надій, дивний учитель, музика. «Тут немає яскраво вираженої драми, величезних проблем, з якими звикли асоціювати Україну, а є надія і дитяча відкритість світові», — заявляє режисер.
За словами Романа Бондарчука, короткометражка допомогла героям: «Поліні зараз 12, вона грає головну жіночу роль в ігровому фільмі «Трубач» Анатолія Матешко, восени поїде вчитися до Москви. А на одному з показів «Поліни» був присутній директор міжнародного благодійного фонду. Він жахнувся, в яких умовах займаються діти, і виділив грант на ремонт приміщень будинку творчості».
Цього року, окрім Луганська і Донецька, фестиваль заїде до Краматорська, Маріуполя і, можливо, Добропілля. «32 травня» — відкритий проект, через соціальні мережі кожен може запропонувати свої ідеї щодо організації, стати волонтером.
Зараз на сторінках фестивалю в Інтернеті безліч позитивних відгуків і вдячностей. Не всі прийняли фільми, проте атмосфера і нічне донецьке повітря сподобалося багатьом. Організатори дякують гостям за «Вудсток в мініатюрі».
«Ми хочемо, щоб кіно стало трампліном до дій!», — стверджує Ярослав Мінкін. Заради «32 травня» донеччани ночували на вулиці в холод і сльоту — надія на «дії» є.
