Досить дивно було чути ці слова від культової фігури радянської та новітньої російської журналістики, який, крім того, що вивів на телеорбіту багатьох телезірок, був ще й творцем нових форм на ТБ. І навіть очолював колись Союз журналістів СРСР. То що ж змінилося в його ставленні до професії?
Свого часу, прийшовши в журналістику, він зрозумів, що йому не стати кращим, але кидати цю справу не хотілося. Тому він знайшов вихід — керувати талановитими людьми. На запитання: «що він зробив для тебе хорошого?», його вихованці відповідають: «Не заважав».
Сьогоднішній слоган Едуарда Сагалаєва звучить так: «Дякую товаришу Путіну за мою щасливу старість». Утім, додає наш гість, він задоволений своїм нинішнім способом життя. Едуард Сагалаєв слухає музику, спеціально їздить до Пітера на театральні прем’єри, захопився буддійською філософією. Він припинив вживати алкоголь, курити та їсти м’ясо. «А могло б бути так, що я сидів би в кріслі керівника і періодично «цілував владний чобіт», — розмірковує Едуард Сагалаєв. Але водночас зазначає: «Я не пішов у тінь. Можливо, завтра я висуну себе на політичну посаду». Зараз він очолює Національну асоціацію телерадіомовників Росії. «Фонд Едуарда Сагалаєва» займається продюсуванням документальних фільмів і різних фестивалів. «Я вкладаю гроші в проекти і людей, які мені цікаві», — каже він.
Про те, для чого потрібні (і чи потрібні ) журналістські організації, про роль телебачення в політиці російської влади, про новий переділ власності, про те, чому журналістам, на думку Едуарда Сагалаєва, повинні заважати працювати та платити маленькі зарплати, читайте в одному з найближчих номерів «Дня».
