Наступний рік в Україні вирішено оголосити Роком інновацій. Про це стало відомо після нещодавньої зустрічі прем’єр-міністра Миколи Азарова з президентом компанії Mikrosoft International (США) Жаном-Філіппом Куртуа. Таким чином уряд підкреслює своє прагнення вести справу до розвитку й створення в Україні інформаційного суспільства й, певна річ, до зростання інвестицій у зв’язок і сферу ІТ. Microsoft обіцяє Україні свою допомогу в реалізації інноваційних проектів в освіті, сприятиме доступності цифрових технологій і навіть візьме участь у побудові єдиної державної інформаційної системи «Електронна Україна».
Утім, остання частина цього повідомлення сприйнята в Україні неоднозначно... Не секрет, що в нашій країні цілком достатньо своїх висококваліфікованих програмістів і відповідних компаній. Як повідомив журналістів президент асоціації «ІТ-Україна» Ігор Лисицький, індустрія розробки програмного забезпечення налічує близько двох тисяч компаній. За його словами, кризового 2009 року їхній дохід зріс приблизно вдвічі й становив 10 мільярдів гривень. Причому 80% було отримано за рахунок експорту. Проте працівники цієї, здавалося б, процвітаючої галузі (їхня чисельність за останній рік зросла на 40% і перевищила 40 тисяч осіб) змушені ставити питання: інформаційне суспільство в Україні це міф чи реальність?
Звісно, до світових стандартів нам іще далеко. Почнемо з того, що самі айтішники, яких без жодного перебільшення можна назвати авангардом інформаційного суспільства в нашій країні, поки без особливої впевненості дивляться в майбутнє, а за першої ж нагоди знаходять собі роботу в інших країнах. І ця міграція чи не найкращих у країні мізків, відплив інтелектуального капіталу, є для України серйозною загрозою. За прогнозами експертів, відсутність стратегії розвитку цієї сфери, прорахунки у сфері освіти та на ринку праці можуть призвести до того, що протягом найближчих двох-трьох років Україна втратить сьогоднішні конкурентні переваги на світовому ринку й залишиться без замовлень з-за кордону. Експерти побоюються, що на цьому всі розмови про інформаційне суспільство закінчаться, оскільки сфера ІТ просто зруйнується.
Зрозуміло, що заяви перших осіб держави про побудову сучасного інформаційного суспільства в країні, повну комп’ютерну грамотність і підтримку урядом високотехнологічних проектів позитивно сприймаються працівниками галузі ІТ. Їхні інтереси повністю збігаються з інтересами суспільства, для якого в результаті розвитку інформаційної сфери й використання державою системи «е-управління» відкриваються величезні перспективи. Створення урядової інформаційної інфраструктури дозволяє інтегрувати інформаційні ресурси різних органів влади, забезпечується доступ до них громадян, створюється система урядових онлайн-послуг для населення. А якщо уявити, що й вибори можуть відбуватися в системі онлайн, то це вже повна електронна демократія. Зауважимо, що в цьому наша країна неабияк відстала. Відповідні технології вже давно використовуються за кордоном. Наприклад, уряд США надає громадянам усілякі послуги через інтернет: видачу ліцензій, сплату податків і так далі. В Англії для реєстрації фірми треба заповнити через мережу лише одну форму. Громадяни Сінгапуру можуть в електронний спосіб подавати свої позови до суду. Онлайн-податкова служба Ірландії через інтернет приймає платежі, надає податкові кредити. В Естонії створено веб-сервер-портал «Сьогодні вирішую я», за допомогою якого громадянин може висловити свою думку про ті чи інші процеси в країні, запропонувати поправки до законопроектів.
У нас же, як розповідав журналістам в.о. глави Держкомітету інформатизації (до речі, в ньому працює лише 22 людини), незважаючи на створення концепції електронного урядування, державні відомства все ще використовують для спілкування різні «електронні мови» й частенько не можуть зрозуміти одне одного. У зв’язку з цим айтішна громадськість вимагає оновлення й відновлення роботи Міжгалузевої ради з розвитку інформаційного суспільства (її називають нормальним майданчиком для діалогу з урядом) і навіть наполягає на прийнятті відповідної стратегії, а згодом і державної програми з власним рядком у бюджеті. Діюча програма інформатизації, на думку фахівців, уже давно себе зжила. Айтішники вважають, що країні потрібен Інформаційний кодекс. Вони занепокоєні намірами уряду ліквідувати такий найбільш прийнятний сьогодні для сфери ІТ при роботі на зовнішніх ринках інститут бізнесу, як приватне підприємство. Лисицький зазначає, що, ліквідувавши його не порадившись із бізнесом, можна дуже легко «угробити» вітчизняну індустрію програмного забезпечення. Він наполягає: «Потрібен консенсус, що дозволяє вижити й бізнесу, й бюджету». А глава правління Інтернет-асоціації України Тетяна Попова додає: «Будь-яку заборону можна подолати. Просто наші ресурси переїдуть куди-небудь, наприклад, до Парагваю. І розвиватимуть не Україну, а цю далеку країну».
