Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Енеїду» на сцену повернули глядачі

4 червня франківці в 300-й раз покажуть легендарний спектакль
1 червня, 2002 - 00:00

300 — це багато чи мало? Для вистави, яка йде з аншлагами півтора десятиріччя, цифра досить значна. 4 червня в театрі ім. І. Франка ювілей. Трьохсотий раз артисти покажуть «Енеїду» Котляревського, поставлену режисером Сергієм Данченком. Ця бурлеск-опера вважається візиткою колективу, нею вони відкривають сезон і завжди показують на гастролях.

Данченко задумав поставити «Енеїду» ще коли очолював театр ім. М. Заньковецкої у Львові. Але від мрії до її втілення у Києві пройшло вісім років. Не бачив режисер, хто зможе зіграти головну роль. І лише коли в трупі франківців з’явився Анатолій Хостікоєв, Сергій Володимирович приступив до роботи. Для академічної сцени фолк- опера стала подією і відповіддю на запитання про національне в українському театрі. Режисер створив поліфонічне дійство, поєднавши драматичне слово, вокал, хореографію, синтезував епос і естраду. Критика назвала постановку шоу, а театральні каси почала штурмувати молодь. Лише після тріумфальних гастролей колишнім СРСР і зарубіжними країнами тон рецензій змінився на 180 градусів. Вистава дала можливість подивитися на театральний процес із боку, зробити переоцінку застарілих поглядів на можливості та межі української сцени.

За словами Анатолія Хостікоєва, виконавця головної ролі Енея, вистава-довгожителька дорога всім франківцям, оскільки в цій роботі зайнято практично всю трупу театру. «Коли народжувалася постановка, на репетиції панував дух студійності, — згадує Анатолій Георгійович. — Не було образ, що у тебе велика роль, а у когось епізод. Адже в масовці, нарівні з артистами-початківцями, грають корифеї. Крім розкриття характерів героїв поеми, багатьом колегам довелося вперше брати до рук мікрофон і співати арії. Зрозуміло, що наші вокалізи відрізняються від того, як ці партії виконали б співаки. Композитор Сергій Бідусенко, який був присутнім на репетиціях, допомагав освоїти нову професію. Вистава вийшла динамічною і музичною, але технічно складною для виконання. Наприклад, Володимир Абазопуло, який чудово фехтує, придумав характерний танець із шаблями, який додав постановці видовищності. Він разом із Володимиром Нечипоренком робить просто унікальні трюки й багатьом премудростям жонглювання навчив нас. Причому зброя не бутафорська, а практично бойова, зроблена за ескізами. Звичайно, щоб добре нею володіти, доводиться щодня тренуватися. Коли ми були на гастролях у Кракові, журналісти були вражені, що всі трюки ми робимо самі, а не використовуємо каскадерів».

З «Енеїдою» пов’язано багато різних моментів у долі А. Хостікоєва. Після прем’єри актор захворів, зліг у лікарню із запаленням легень. Що робити дирекції, коли на місяць вперед всі квитки продано? Замінив колегу на чотири спектаклі режисер Ігор Афанасьєв, нині він живе і працює в США. З моменту видужання і до цього дня Анатолій Хостікоєв залишається єдиним виконавцем ролі Енея. Якщо спочатку він грав нестримного «парубка моторного», то сьогодні його герой змужнів, пройшовши різні випробування і став таким собі Енеєм Анхізовичем. Як признався актор, цей образ — один iз найулюбленiших. У 1987 році, під час гастролей у Москві, він застудився і довелося співати речитативом. Після вистави до гримерки зайшов із коньяком і цукерками великий тенор Іван Козловський, якому постановка дуже сподобалася. Побачивши, що у Анатолія проблеми з голосом, Козловський на листівці записав рецепт чудодійного гоголя-моголя, прийнявши який, актор наступного дня співав вже без проблем. До речі, на творчих вечорах Хостікоєва завжди просять виконати арії з «Енеїди», і він охоче виконує заявки слухачів. А одного разу в Польщі іноземні колеги влаштували франківцям теплий прийом після вистави. Не помітили, як минула ніч, і Хостікоєв з Богданом Бенюком співали партії за всіх героїв поеми І. Котляревського, а виглянувши у вікно готелю, з подивом побачили натовп слухачів, які влаштували овації за імпровізований концерт.

Кілька років тому Хостікоєв раптом відчув, що «хлопець хоч куди козак» йому набрид. Сергій Данченко зняв виставу з репертуару. І ось одного разу до театру надійшов лист від шанувальників із проханням не відмовлятися від «Енеїди», адже ця постановка дорога глядачам. У ній блискучі образи створені Богданом Ступкою — Автор (єдиний із франківців, хто грав цей спектакль усі 300 разів), Анатолієм Хостікоєвим — Еней, Віталієм Розстальним — Зевс, Володимиром Колядою — Меркурій, Богданом Бенюком — Евріал, Наталею Сумською, Поліною Лазовою — Дідона і Лавінія, Володимиром Абазопуло — Турн, Любов’ю Кубюк, Людмилою Смородиною — Юнона, Володимиром Нечипоренком — Вулкан, та іншими. Як зiзнався Хостікоєв, лист був таким теплим і щирим, що на зборі трупи франківці вирішили знову повернутися до постановки.

Свій ювілейний трьохсотий спектакль актори присвячують творцям «Енеїди», на жаль, вже покійним, — режисеру Сергію Данченку та балетмейстеру Борису Каменьковичу.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День» Фото з архіву «Дня»
Газета: 
Рубрика: