17 лютого Молодий театр покаже прем’єру «Московіади» Юрія Андруховича — це буде перше прочитання роману на українській сцені.
Виставу з великим нетерпінням чекають театрали. А розмови, що режисер Станіслав Мойсеєв по-новому читає Андруховича, підігрівають інтерес публіки. Олiї у вогонь додає той факт, що в декораціях вистави, створених Андрієм Александровичем-Дочевським, прочитуються сьогоднішні реалії російсько-українського газового конфлікту (через усю сцену проходять «труби»). Песимісти говорять, що Молодий театр ставить політичний памфлет про розпад імперії, а оптимісти стверджують, що маючи таке колоритне першоджерело, як роман Андруховича, треба вже дуже постаратися, щоб зіпсувати його «Московіаду».
«День» вирішив дізнатися у постановника Станіслава Мойсеєва, як народжується вистава? Режисер є співавтором сценічної версії «Московіади», створеної разом iз Надією Симчич. Ю. Андрухович позитивно поставився до ідеї, що його роман поставлять у київському Молодому театрі, не докучав зауваженнями. Більш того, Юрій взагалі не бачив жодної репетиції. Не приїде Андрухович і на прем’єру. Його затримали справи у Німеччині, але автор обіцяв з’явитися у Києві 9—10 березня разом iз німецькими артистами, які презентують нашій публіці виставу «Орфей нелегалів», поставлену дюссельдорфським театром «Шаушпілль» за романом Андруховича «Переверзія» і тоді заодно київський варіант своєї «Московіади» побачить.
— Роман «Московіада» мене зацікавив передусім своєю непорушною актуальністю, — підкреслив С. Мойсеєв. — Справа в тому, що нам ілюзорно здавалося, що час минув, СРСР розпався, але нині, якимось чином, історія повторюється бумерангом вже у 2006 році. Те, над чим сміється або сумує автор, розповідаючи про наше життя, стосунки між людьми, виявляється дуже актуальним сьогодні.
— Вам довелося багато попрацювати над інсценуванням, що довелося скоротити?
— Iнсценування Надії Симчич мене не влаштувало. Романну форму неможливо поставити у виставі. Адже закони сцени та літератури різні. Тому довелося багато купирувати, скорочувати. Я залишив основний сюжет, основні події, колізії, пригоди героя, тобто основна канва «Московіади» збережена.
— Цю виставу можна назвати спільним проектом Театру ім. I. Франка та Молодого театру (сценогроф та виконавець головної ролі — франківці)?
— Ні, «Московіада» — вистава Молодого театру. Просто ми запросили на постановку художника Андрія Александровича-Дочевського та актора Остапа Ступку з Театру ім. I. Франка. Спільний проект передбачає спільне фінансування, а його немає. Нам фінансово допомагає Головне управління культури Київської міськадміністрації. З Андрієм ми давно знайомі, поставили кілька вистав, а Остапа я побачив у ролі поета, тому й запросив на цю постановку.
— Прем’єри ще не було, але майбутня вистава обростає чутками...
— Що у нас вийде — поки говорити важко. Ми це зрозуміємо, коли побачимо реакцію публіки. Я не боюся розмов про кон’юнктурність. Можна пригадати, що тільки не писали після нашої шиллерівської версії «Марії Стюарт» («В моїм завершенi — початок мiй»), звинувачуючи мене в памфлеті на помаранчеву революцію. Я довго сміявся, читаючи ці рецензії. Коли ми тільки почали створювати свій шиллерівський проект, була абсолютно інша ситуація в країні. Що ставити — ми вирішуємо, як правило, за півроку. Скажіть, а хто міг припустити, що фальсифікації під час президентських виборів піднімуть народ, який вийде на Майдан?... I коли я вирішив ставити «Московіаду», то ми з Александровичем-Дочевським зазделегідь визначили: як бачимо сценічне рішення вистави і затвердили макет — «труби» як декорації, коли про газові проблеми ніхто не говорив.
— Так ви, Станіславе, провидець?
— (Сміється)! Так, так, схоже, провидець: Уренгой — Помари — Ужгород... Приходьте на прем’єру і самі складете уявлення про виставу.
