У суботу на малій франківській сцені Театру у фойє відбулася прем’єра вистави «Мисливці за снами». Ритуальні фантазії, навіяні творчістю Милорада Павича, поставив Олександр Білозуб (він же автор ідеї, сценографії та музичного оформлення).
Цього разу Театр звернувся до пластичної драми. Публіку й акторів розділяла сітка. Підсвічуючи її, режисер домiгся зміни точки зору, й глядачі опинилися наче в задзеркаллі. В основі спектаклю лежить одна з 500 тем роману «Хазарський словник» відомого сербського письменника Милорада Павича. Це історія про незалежне плем’я кочовиків, яке жило між Каспійським і Чорним морями в VII—X століттях. Чому могутнє Хазарське царство зі своєю самобутньою культурою, релігією, етносом безслідно зникло? Так, його падінню сприяли військові походи знаменитого полководця Київської Русі князя Святослава. Але зникло не лише царство як держава, а весь хазарський етнос. Від культури цього народу практично нічого не залишилося. Що сталося? Існує легенда, що хазари зникли через те, що зреклися своєї віри. Частина кочiвників стали іудеями, частина прийняла ісламську релігію, а дехто — християнство. «Сон — це сад диявола й усі сни вже давно відомі» — так починається постановка Білозуба. Марення й дійсність перемішуються: шаманство, ритуальні танці, заклинання. Тексту мало, завдяки добре підібраній музиці, світловим ефектам актори переходять на мову пластичної драми. Слова змінюють рухи. Через пластику актори розповідають, що хвилює їхніх персонажів. Це розповідь про певну культуру, яка для нас є «білою плямою». Пластика незвичайна, неординарна, асоціативна. Це не мімічні етюди, а психологічне есе, розказане мовою жесту. Оповідання про добро й зло, страх і ману, любов і ненависть, підступність і прощення. У спектаклі порушується питання буття, що таке життя й смерть? Як людина народжується, навіщо живе, чого варте її життя? Трансформації людей-тіней з минулого, що загубилися в лабіринтах історії, дають значний емоційний заряд глядачам, коли у фіналі герої наближаються до сітки, намагаючись вирватися з її пут. Нас розділяють століття… не можна повернути минуле, але слід пам’ятати, що, зрікаючись свого коріння, народ втрачає все…
Цікаво показали свій творчий потенціал молоді франківці: Ярослав Гуревич, Тетяна Міхіна, Павло Піскун, Анжеліка Савченко і Дмитро Чернов, які виконали головні ролі. Режисер Білозуб зізнався, що його «Мисливці за снами» народжувалися непросто. Робота над виставою тривала чотири місяці. Довелося шукати таку театральну мову, щоб висока література нобелівського лауреата Милорада Павича набула нового сценічного забарвлення. А глядачі оцінили поліфонію його «Хазарського словника». У музичному оформленні Білозуб використав угорські, вірменські, українські народні мотиви й сучасні ритми. Своє головне завдання він вбачає в презентації молоді франківців, показавши їх у незвичайному ракурсі. Але це були не театральні дебюти чудової п’ятірки. Актори працюють у Театрі ім. І. Франка вже два сезони. Перш ніж потрапити в трупу їм довелося пройти складний творчий конкурс. Піскун, Чернов, Гуревич і Савченко приїхали до Києва з Дніпропетровська. Тетяна Міхіна працювала в Харківському театрі ім. Шевченка. Кожен iз акторів уже мав дебюти на франківській сцені, увійшовши до кількох спектаклів поточного репертуару театру. Наприклад, Міхіна грає Катаріну в «Приборканні норовливої»; Чернов зіграв Мотла, а Гуревич — Перчика в «Тев’є-Тевелі»; Савченко виступала в проекті Афанасьєва «Школа Дон Жуанів». Актори зайняті в «Царі Едипі» та «Божественній самотності. (Оксана)». Глядачі побачать їх і в наступній прем’єрі франківців. 22 квітня, вже на великій сцені, глядачів чекає ще один сюрприз — п’єсу англійського драматурга Террі Джонсона «Істерія» поставив український канадець, відомий режисер Григорій Гладій (у головній ролі Зігмунда Фрейда виступить прем’єр франківців Богдан Ступка). Детальніше про цю незвичайну й дуже цікаву роботу читайте в найближчих номерах «Дня».
«Мисливці за снами» — дев’ятий спектакль Театру у фойє. Коли відкрилася ця маленька сцена, керівництво франківців пообіцяло робити постановки різних жанрів, давши можливість акторам, режисерам експериментувати, і свого слова вони дотримуються.
