Днями засоби масової інформації оприлюднили заяву одного з керівників Міністерства культури та туризму України щодо можливості повернення в Україну з Державного Ермітажу в Росії фресок Михайлівського Золотоверхого собору ХII століття. Така передача може відбутися ще до 22 грудня — до початку візиту в Україну Президента Російської Федерації Володимира Путіна. Представники Федерального агентства по культурі РФ підтвердили наміри російської сторони повернути «михайлівські» фрески, що перебувають в Росії, і повідомили про проведення їхньої ідентифікації на предмет їх українського походження. Детальніше про ситуацію, що склалася, в коментарі «Дню» розповідає керівник Центру досліджень проблем повернення та реституції культурних цінностей Інституту історії України НАН, член української делегації на українсько-російських переговорах щодо мозаїк та фресок Михайлівського Золотоверхого собору, що перебувають на території Російської Федерації (велися в 1998—2003 рр.), один iз авторів експертних матеріалів, які є предметом міждержавного розгляду, Сергій КОТ.
— Поза всяким сумнівом, слід всіляко привітати поновлення українсько-російських переговорів щодо повернення в Україну мистецької спадщин зруйнованого в 30-х роках ХХ ст. собору, які були фактично призупинені й не велися від 2003 року. Поновлення переговорів дає надію на їхнє успішне завершення на засадах дотримання міжнародно-правових норм та доброї волі з боку обох сторін.
Разом з тим слід звернути увагу на те, що українсько-російські міждержавні переговори щодо мозаїк та фресок Михайлівського Золотоверхого собору, які перебувають на території Російської Федерації, офіційно розпочалися ще 10 грудня 1998 р. Підставою для переговорів стали підготовлені під егідою Інституту історії України НАНУ інформаційно-аналітичні матеріали про обставини переміщення пам’яток Михайлівського Золотоверхого собору до Росії та обґрунтування правових підстав їхнього повернення та реституції в Україну. Погоджені висновки комісії експертів є основою для ухвалення рішень урядів України та Росії. Відповідно до затвердженого сторонами протоколу, зустрічі експертів обох сторін з цього питання мали відбуватися щопівроку. Однак, за час від початку переговорів відбулося лише дві зустрічі експертів — в жовтні 1999 р. та жовтні 2003 р., на яких відбувалися безпосередні фахові дискусії щодо ідентифікації заявлених до повернення в Україну культурних цінностей. Вони проходили дуже складно (українським експертам довелося підготувати додаткові попредметні обґрунтування), проте за їхнiми підсумками сторони визнали правомірність вимог України щодо колекції фресок зі стін Михайлівського Золотоверхого собору, які перебувають у Державному Ермітажі. Українськими експертами було встановлено й доведено, що ці фрески були вивезені до Німеччини так званим Оперативним штабом А. Розенберга з окупованого Києва восени 1943 р. Згодом вони були знайдені в американській окупаційній зоні і офіційно передані військовими США представникам Радянської військової адміністрації в Німеччині. Наприкінці 1947 — на початку 1948 рр. ці фрески разом з частиною інших «михайлівських» пам’яток були відправлені з Берліну до СРСР і опинилися під Ленінградом, згодом були передані до Новгородського краєзнавчого музею. Звідти в 1953 р. 11 фресок передали до Державного Ермітажу. На підставі висновків комісії експертів, усі ці фрески вже повернуті в Україну в 2001 (4 шт.) та 2004 (7 шт.) роках. Вони нині зберігаються в Музеї історії Михайлівського Золотоверхого монастиря.
За даними українських експертів, що їх визнала російська сторона, інших «михайлівських» фресок в Державному Ермітажі зафіксовано не було. Тому заяви про ідентифікацію та повернення до 22 грудня цього року з фондів Ермітажу фресок Михайлівського Золотоверхого собору викликають подив і не можуть відповідати дійсності.
У фондах інших музеїв на території Росії дійсно дотепер ще перебуває щонайменше 15 оригінальних пам’яток мистецької спадщини собору ХII ст. (мозаїки, фрески, шиферний барельєф), які зберігаються в Третьяковській галереї в Москві, Російському музеї в Петербурзі, Новгородському державному об’єднаному музеї-заповіднику. Проте подальші переговори щодо їх офіційної ідентифікації на предмет повернення в Україну не проводилися від 2003 р. У цьому зв’язку виглядає надзвичайно складною можливість провести двосторонні переговори, ухвалити відповідні державні рішення про передачу та організувати підготовку погоджених об’єктів (спеціальна консервація) до транспортування в Україну в стислі терміни, які залишилися до початку візиту президента РФ В. Путіна в Україну.
Окремо слід наголосити, що за умовами роботи спільної українсько-російської комісії експертів, питання ідентифікації та визначення, які предмети мистецької спадщини Михайлівського Золотоверхого собору підлягають поверненню, мають фіксуватися двосторонніми протоколами.
