Учора завершився офіційний візит Президента України Віктора Ющенка до Туркменістану. Головною темою переговорів між Віктором Ющенком і Сапармуратом Ніязовим стало питання поставок туркменського газу в Україну. Туркменістан є найбільшим постачальником газу для України — 2003 року його частка в українському газовому балансі становила 45%. Водночас до цієї країни прикута постійна увага правозахисних організацій, які критикують туркменську владу за авторитарність. Тому від лідера помаранчевої революції очікували заяв щодо захисту демократії в країні Туркменбаші.
Стосовно газової проблематики президент Сапармурат Ніязов зазначив, що його країна здатна постачати щорічно 60 млрд. кубометрів газу в Росію і 60 млрд. кубометрів в Україну. Під час переговорів також було досягнуто домовленості про те, що ціни на газ для України нинішнього року залишаться в розмірі $58 за 1 тис. кубометрів.
У свою чергу Віктор Ющенко заявив, що для транспортування туркменського газу Каспійським узбережжям Україна, Росія й Туркменістан могли б створити консорціум. Це, на думку українського Президента, зацікавить також європейські країни. У свою чергу президент Туркменістану, кажучи про новий формат газового консорціуму, зазначив, що «це найвигідніший проект». Президенти прийняли рішення про переговори з Казахстаном і Росією щодо цього.
Єдиним питанням, в якому глави держави не зійшлися в думках, стала проблема демократії та свободи. Коментуючи лист туркменських правозахисників, надісланий Віктору Ющенку, з проханням посприяти демократизації в Туркменістані, Президент фактично уникнув відповіді. За його словами, «для мене та моїх партнерів по урядовій коаліції України демократія, свобода або воля — не пусті слова. Ми захищатимемо ті цінності, в які віримо й заради яких ми боролися». Про Туркменістан Президент навіть слова не сказав. Проте з цим цілком впорався Туркменбаші, який заявив, що «в нас немає арештованих із політичних мотивів. Є група в кілька осіб, розшукуваних злочинців, які живуть за кордоном під виглядом біженців і поширюють брудні чутки». «Не треба вірити всілякій писанині», — додав Ніязов.
