Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Газпром» нав’язує Україні черговий кредит

Олександр НАРБУТ: «Бойко зобов’язаний публічно відмовитися від пропонованих мільярдів або визнати, що він... сидить по інший бік столу переговорів»
6 червня, 2012 - 00:00

Російський монополіст «Газпром», вочевидь, неабияк занепокоєний заявою України про те, що вона закачуватиме газ до своїх підземних сховищ лише в тих обсягах, які необхідні їй, а не комусь іще. 31 травня голова «Газпрому» Олексій Міллер звинуватив Україну в тому, що вона закачує газ до своїх сховищ у недостатньому темпі, що ставить під загрозу стабільне забезпечення паливом країн ЄС наступної зими. Аби зняти із себе і перекласти на Україну відповідальність за стабільність зимових постачань палива до Європи, голова «Газпрому», який у понеділок опинився в столиці Малайзії Куала-Лумпурі, порушив питання про кредит «Нафтогазові».

«У нас є розуміння, що в «Нафтогазу» мають з’явитися фінансові ресурси для закачування газу до ПСГ, — каже Міллер. — Таке рішення може бути знайдене. Ми могли б проавансувати «Нафтогазові України» те, що ми повинні заплатити за транзит, — приблизно два мільярди доларів, аби вони використовували їх на закачування належних обсягів газу до ПСГ». «Є розуміння, що ми найближчими днями таку домовленість оформимо», — сказав Міллер і висловив сподівання, що надання цього авансу закриє питання про закачування газу до українських ПСГ.

Нагадаємо, що НАК «Нафтогаз» має в своєму розпорядженні 13 підземних сховищ газу загальним об’ємом близько 32 мільярдів кубометрів. Україна може надати європейським компаніям до 15 мільярдів кубометрів підземних газосховищ. Міллера така перспектива аж ніяк не влаштовує. Можна передбачити, що «Газпром» докладе всіх зусиль задля того, аби не допустити європейські компанії до українських сховищ, які Москва вважає майже своїми.

Міллер розуміє, що Київ не хоче задарма закачувати російський газ під землю. До того ж не через капостність, а сподіваючись на те, що таким чином вдасться домогтися того, що будуть переглянуті несправедливі контракти 2009 року. Тому голова «Газпрому» однозначно і в дуже різкій формі наголошує, що на поступки щодо ціни на газ і щодо контрактних обсягів транзиту Україна може не розраховувати — Росія на це не піде навіть з урахуванням української позиції щодо використання ПСГ.

Голова Міненерговугілля України Юрій Бойко в один з останніх днів травня пообіцяв допомогти країнам Європи убезпечитися від недопостачання російського газу в періоди пікового споживання. «Якщо Європа здійснюватиме політику закачування газу до українських сховищ улітку і відкачування взимку, — сказав Бойко, — це буде справді ефективним шляхом для уникнення ситуацій з недопостачання російського газу».

Але чи реальним є вихід, намальований українським міністром, і чи просила Україна Міллера про кредит «Нафтогазові»?

КОМЕНТАР

Олександр НАРБУТ, незалежний енергетичний експерт:

— У рамках європейського Енергетичного співтовариства в України є певні зобов’язання. Але це не означає, що ми не маємо права (при зменшенні обсягів російського газового транзиту) порушувати питання про можливість підвищення тарифів на прокачування газу нашою трубою, зниження ціни на російський газ, що постачається до України, а також про умови використання наших підземних сховищ. З усім цим можна сміливо йти до Стокгольмського арбітражу. Натомість нам пропонують кредит. «Нафтогаз», що й без того заплутався в боргах, авансом отримає два мільярди доларів за ще не виконану роботу. Але найцікавіше, що цей кредит аж ніяк не в’яжеться з тими діями щодо використання європейськими компаніями українських ПСГ, які нещодавно озвучив голова Міненерговугілля Юрій Бойко, розмахуючи рамковим контрактом з німецькою компанією RWE. Тут одне з двох. Або ми купуємо газ для закачування до ПСГ у RWE, і тоді міністр має сказати, за які кошти це може бути зроблено, і пояснити, хто і яким чином забезпечить реверс у прокачуванні газу до України. Інакше міністр має визнати, що, роблячи ставку на російський двомільярдний кредит, він сидить по інший бік столу переговорів, як йому це свого часу пропонував Путін, і обстоює інтереси російського монопольного постачальника. Але чи просила Україна кредит у «Газпрому»? Гадаю, інакше Міллер просто не став би його пропонувати. Це і є результат тих консультацій, які на регулярній основі ведуть сторони? Якщо це не так, то Бойко зобов’язаний публічно відмовитися від пропонованих мільярдів.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: