Єдність української опозиції досі була під великим питанням. Випробування референдумом, схоже, може її розколоти остаточно. Штаб з його підготовки вже розробив питання. І їхнє формулювання дозволяє припустити, що розробники врахували «досвід» референдуму про збереження СРСР у березні 1991-го (коли громадянам пропонували висловитися одночасно і за збереження СРСР, і за самостійність республік).
Питання, які зачитав у четвер на мітингу член штабу з підготовки референдуму Олександр Турчинов, звучать так:
1. «Чи згодні Ви з тим, що за те, що сталося з Україною та її народом за всі роки правління Президента Леоніда Кучми (катастрофічне руйнування економіки, погіршення добробуту народу, злочинність, корупція, падіння авторитету України у світі, масове порушення прав громадян тощо), він повинен на знак покаяння сам добровільно подати у відставку та оголосити заяву про неї відповідно до ст. 108 і 109 Конституції України?»
2. «Чи згодні Ви з тим, що в Україні внаслідок правління Л.Кучми утвердився авторитарний, антидемократичний, владний режим і тому необхідно після відставки нинішнього Президента запровадити європейську модель організації влади, за якої народ із допомогою обраних ним представників у парламент бере участь у формуванні Кабінету Міністрів і здійснює контроль над його діяльністю?»
Ідея проведення всеукраїнського референдуму про дострокове припинення повноважень Президента України Леоніда Кучми дістала «тотальну підтримку», заявила на спеціальному брифінгу в четвер лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко.
Як засвідчили подальші події, заява була, м’яко кажучи, поспішною. Іще в четвер один із лідерів комітету «За правду!» Володимир Чемерис заявив, що більшість членів президії комітету не підтримує ідею проведення антипрезидентського референдуму, повідомили «Подробиці». За словами Чемериса, результати референдуму не матимуть жодних юридичних наслідків. Проте, за його словами, референдум дозволить «проагітувати в «низах». На його думку, «важливо навіть у формі опитування дізнатися, скільки саме громадян вважає доцільною дострокову відставку Леоніда Кучми».
Учора про те, що не існує рішення Форуму національного порятунку про проведення референдуму, заявив в інтерв’ю УНІАНові член ради ФНП Тарас Чорновіл. За його словами, звернення про підтримку ідеї референдуму було схвалено тільки частиною членів ради ФНП. Чорновіл заявив, що готовий поставити свій підпис під час збирання підписів і проголосувати позитивно, але виступає проти спроб назвати це офіційним рішенням опозиції загалом, бо в майбутньому це може стати страшним ударом по опозиції. Прес-секретар ФНП Олександр Кривенко сказав із цього приводу «Дню», що він сподівається, що наступного тижня буде подолано «деяку плутанину». І координаційна рада комітету «За правду», члени якого входять і у ФНП, визначиться зі своєю позицією щодо референдуму 12 травня.
Звертає на себе увагу те, що на сьогодні про цілковиту підтримку референдуму серед більш-менш помітних політичних сил заявили, крім «Батьківщини», тільки соціалісти. Обидва Рухи і «Реформи та порядок», які заявили про перехід в опозицію, промовчали. Очевидно, бажаючих узяти участь у PR-кампанії Тимошенко—Мороза поки що небагато.
КОМЕНТАР
Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, головний науковий співробітник Інституту соціології НАН України:
— Якщо розглянути, наприклад, перше запитання, яке передбачається винести на референдум, то абсолютно очевидно, що в його формулюванні міститься класична помилка, — перш ніж спитати по суті, нав’язується якась позиція. Нав’язується позиція в переліку пунктів «за те, що...» і далі за текстом. Але спочатку треба було б ставити запитання інакше: чи згодні ви з тим, що з Україною сталося те-то і те-то? Причому за кожною позицією (наприклад, «руйнування економіки», «погіршення добробуту» тощо) необхідно ставити окреме запитання. Тому що хтось, наприклад, згодний із тим, що погіршився добробут народу, другий — із пунктом, що стосується корупції, третій — ще із чимось (не можна перелічувати все разом — це абсолютно безграмотно із соціологічного погляду). Після того, як поставлено запитання щодо кожної окремої позиції, можна запитати, чи відповідальний Президент, чи має він за це піти, чи має він за те піти. А взагалі, абсолютно очевидно, що грамотно запитання звучало б так: чи вважаєте ви, що Президент Кучма має добровільно подати у відставку? Так? Ні? Крім того, треба враховувати психологію людей. Мене і минулий референдум вразив: запитання були шалені — десятки слів. Люди просто не спроможні засвоїти таку інформацію, коли фактично в одній фразі містяться десятки слів. Соціолог прагне кількість слів у запитанні звести до мінімуму. Тринадцять слів вважається межею для розуміння фрази людиною, яка, скажімо, не має надто високого рівня освіти. Тринадцять слів. Більше взагалі не можна. Тобто можна і більше, але з кожним новим словом зростає ризик нерозуміння та небажання взагалі вникати. Запитання мають бути простими, чіткими, однозначними — ось які вимоги висуває соціологія, якщо це робити по-науковому. А якщо це робити з пропагандистською, ідеологічною метою, то все що завгодно можна нагородити. Ось вам і приклад. Навіть коли до мене мої аспіранти або студенти приходять, зробивши подібне, я і то їм кажу: тут не треба бути вченим, щоб розуміти; треба керуватися елементарною логікою та елементарним здоровим глуздом, щоб розуміти, що в одному запитанні не можна ставити десять.
Підготував Михайло МАЗУРІН, «День»
