Учора лідери молодіжних громадських організацій провели прес-конференцію, на якій мали намір розповісти представникам мас-медіа про свої плани з приводу участі у виборчій кампанії 2002 року. На жаль, незважаючи на гасла, що висуваються ними про те, що молодь не є політично інертною, і що майже кожен у віці від 18 до 35 років має певні політичні переконання, із заявлених шести учасників прийшли тільки двоє — лідер організації «Молодь — надія України» Вадим Гладчук і голова Соціалістичного конгресу молоді, народний депутат Вадим Місюра. На сьогоднішній день у Верховній Раді України — лише 15 представників молодіжних партій і рухів, у той час, як приклади зарубіжних країн доводять, що молодь здатна бути не пасивною політичною сировиною, а реальним суб’єктом політики.
Те, що молодіжний рух в Україні існує, не викликає ніяких сумнівів. У той же час безсумнівно, що свого обличчя в нього немає, проте як і власної ідеології. Про це свідчать молодіжні об’єднання, що практично одночасно виникли й пішли в небуття, які цієї весни наробили чимало галасу не лише в Україні, але й за її межами. Це, зі слів доктора філософських наук Євгена Головахи, пояснюється, насамперед, тим, що сучасна молодь виросла за доби культури споживання і стурбована, природно, своїм власним успіхом і кар’єрою. Це й використовують політичні сили, котрі ставлять молодь спочатку в фінансову залежність, а потім вже i в ідейну. Звичайно, не останню скрипку грають і низькі стипендії студентів, і високий рівень безробіття. За словами Вадима Гладчука, організація «Молодь — надія України» регулярно проводить акцію «Вибори на майдані», яка є своєрідною моделлю виборчого процесу. Результати акції кажуть про те, що молодь не ігнорує виборчу кампанію і не виключає, що її голос зможе істотно вплинути на сам процес. До речі, близько чверті потенційних виборців в Україні — люди від 18 до 28 років, чий голос, безперечно, буде значущим на майбутніх виборах. Проблема полягає лише в тому, що багато партій, щоб подолати чотиривідсотковий бар’єр, розробляють спеціальні стратегії ідеологічної обробки молоді. Нерідко, за словами Вадима Гладчука, різноманітні концерти і «неполітичні» заходи відіграють вирішальну роль при виборі молоді, що активно й використовують різні партії.
Повертаючись до теми представництва молоді в самому парламенті, лідери молодіжних організацій зійшлися на тому, що за прикладом Угорщини, необхідно створити блок молодіжних організації, які, на їх погляд, можуть подолати чотиривідсотковий бар’єр. На цю тему зараз ведуться розмови, але остаточну ухвалу буде прийнято нібито у вересні. Щоправда, при створенні такого блоку виникає ряд проблем, які, насамперед, пов’язані з полярністю поглядів молодіжних організацій і партій у багатьох політичних питаннях. Адже для того, щоб виступати на виборах єдиним блоком, необхідно мати, як мінімум, загальні переконання, чого серед молодіжних організацій і партій немає. Схоже, що молодь має і на цих виборах виконати роль рекламного ресурсу сил, що грають «по-дорослому».
