За повідомленням інформагенції Інтерфакс- Україна, в ході консультативного опитування населення Харкова, за використання російської мови на території міста нарівні з державною (українською) висловилося 81,56% харків’ян, що проголосували (понад 533 тис. осіб). Такі дані було оприлюднено в понеділок увечері на засіданні міської виборчої комісії з виборів міського голови. Побажання мешканців міста з’ясовувалися методом голосування 31 березня в ході загальнонаціональних виборів. У ході консультативного опитування городяни повинні були відповісти на запитання: «Чи вважаєте ви, що в Харкові російська мова повинна використовуватися нарівні з державною в усіх сферах громадського життя?». За підсумками опитування міськрада планує звернутися до Верховної Ради з відповідною заявою.
Як повідомлялося раніше, в грудні 1996 року харківська міськрада вирішила використати російську мову в діловодстві органів місцевого самоврядування нарівні з державною. Цю ухвалу було опротестовано прокуратурою, однак міська рада відмовилася задовольнити протест, після чого законність ухвали харківських депутатів розглядалася в судових органах. У лютому 2001 року Верховний Суд України визначив, що міськрада перевищила свої повноваження, приймаючи ухвалу про двомовність, однак на сесії, що відбулася опісля, міськрада знову відмовилася виконувати ухвалу суду. У квітні минулого року депутати міськради повернулися до цього питання в зв’язку з поданням обласного прокурора. Однак сесія вирішила не скасовувати раніше прийняту ухвалу, а провести в місті консультативний референдум про офіційне використання російської мови. Тоді ж депутати міськради звернулися до президента України і Верховної Ради з проханням «забезпечити невідкладну ратифікацію» Європейської хартії регіональних мов, що фактично узаконило б первинну ухвалу міськради.
КОМЕНТАР
Олександр ЛАВРИНОВИЧ , державний секретар Міністерства юстиції:
— Як ви думаєте, якби 80% харків’ян висловились за те, що вони хочуть жити у Великобританії — які б наслідки і значення це мало для України? Тут треба розділити дві речі: юридичну і політичний популізм, який скерований на досягнення особистих цілей окремими діячами, які використовують для цього певні настрої людей, що мешкають у місті Харкові. З юридичного боку тут немає жодних наслідків — цей референдум не може впливати ні на що. Але існує інший, політичний бік, на який робиться наголос. Ясно, що це робилося для того, щоб отримати додаткові симпатії тих, хто до сьогоднішнього дня не може визнавати свою рідну мову рідною, а послуговується іншою мовою. В цьому делікатному питанні потрібен більш зважений підхід, а не намагання силою референдуму або іншими чисто адміністративними зусиллями вирішувати питання. Я не думаю, що сьогодні будь-хто в місті Харкові має проблему з спілкуванням тією мовою, яка йому близька і рідна, в першу чергу російською мовою. Але те, що він живе в Українській державі в разі претензій на роботу в органах управління чи інших сферах, де є обов’язкова присутність державної мови, накладає певний обов’язок, як і в усіх країнах світу. Навіть ситуація з використанням кількох офіційних мов, так як це неодноразово піднімалося в Україні, не означає, що можна вибрати тільки одну, ту, яку ти хочеш знати, — це означає, що треба знати всі. Двомовність — це обов’язкове вільне володіння двома мовами (для посадових осіб). Про це багато хто забуває. Громадянин може володіти тією мовою, якою він хоче, чи не володіти жодною взагалі — це його право, яке відбивається лише на його майбутньому, способі життя та кар’єрі. Ніхто нікого не силує — жодний закон чи нормативний акт не передбачає насильства у мовному плані. Щодо тих, хто хоче посідати управлінські посади — це обов’язкова умова, яка є в усіх без винятку країнах світу. Україна теж ніколи не буде винятком.
Сьогодні відбувається чергова спекуляція, яка, на мою думку, повинна отримати відповідну оцінку як у юридичному плані (щодо значень таких заходів), так і в політичному плані (щодо ініціаторів, які організовують відповідні референдуми). В Україні забезпечено розвиток мов усіх національних меншин, є вільна можливість розвитку російської мови, тому такі заходи носять характер, спрямований на політичну дестабілізацію. При умові ратифікації Хартії регіональних мов міські ради можуть повернутися до розгляду цього питання. Але це не буде так, як нещодавно думалось: ми хотіли бути лідерами серед європейських країн — жодна з них не ратифікувала її в повному обсязі. Якщо це буде зроблено, то Україна візьме на себе величезні зобов’язання перш за все у фінансовому плані — буде кілька десятків міст, в яких все діловодство, навчання, написи треба буде провадити п’ятьма (!) мовами, кільканадцять десятків, де потрібно буде дві мови, є по три, чотири... В Хартії обумовлюються пропорції населення, які вимагають використання певної мови в суспільних відносинах. Переважна більшість держав ратифіковувала Хартію тільки частково, з великими застереженнями, включно з країнами Європейського Союзу.
