Хоча вибори вже закінчилися, тема боротьби з корупцією в Україні залишається актуальною. І нова влада, і ще не оформлена нова опозиція вважають цю проблему ключовою, але кожна бачить її по-своєму й по-своєму шукає її вирішення. Зранку в п’ятницю Президент Віктор Янукович проводив у Генпрокуратурі антикорупційну нараду силовиків, а по обіді Європейська партія України за підтримки Фонду Фрідріха Наумана за свободу — свою дискусію фактично на ту саму тему.
Кажучи про стратегічні завдання, які мусить вирішити влада спільно з правоохоронними органами, Янукович наголосив на необхідності відновити довіру міжнародних інвесторів і зазначив, що першочергову увагу буде приділено недоторканності власності, забезпеченню справедливої судової системи як для громадян України, так і для нерезидентів. Президент зауважив, що корупція в Україні стала однією з головних загроз національній безпеці, але протидії їй неефективні. Він також позначив, які саме прояви корупції його найбільше непокоять. «Сплата податків наперед — це неприпустимо, — сказав він і продовжив: — Якщо стосується адміністрування ПДВ, то йдеться про корупцію й криміналізацію цього податку». Цю «ганьбу слід прибрати назавжди», — наказав він силовикам.
Люди в погонах говорили здебільшого про боротьбу з наслідками корупції, причому виключно властивими відповідним органам методами: виявити, викрити, засудити. Звісно, чинник неминучості покарання не можна скидати з рахунків — його ефективність незаперечна. Але чи можна таким чином запобігти й перемогти це надто вже поширене в нашій країні явище?
На це запитання шукали відповіді й на дискусії, організованій Європейською партією України. Голова Київського представництва Фонду Фрідріха Наумана Гайке Дьорренбахен, вітаючи учасників, говорила про те, що «корупція — це отрута для свободи», бо відповідальність за це явище часто покладають на демократію, а громадяни в результаті перестають їй вірити. І ще вона зазначила, що здолати корупцію можна лише в тому разі, якщо влада країни має для цього політичну волю. Її в Україні, як сказала пані Дьорренбахен, не видно.
Народний депутат і голова Європейської партії Микола Катеринчук звинуватив нову владу в тому, що вона боїться введення в дію пакету антикорупційного законодавства, й це, по суті, є своєрідним тестом для Януковича, що демонструє, наскільки він насправді збирається боротися з корупцією. (До речі, Катеринчук визнав, що ці закони в Україні важко здійснити, що в них є технічні недоліки, які, втім, на його думку, можна без особливих проблем усунути. Але близький до попередньої влади голова Верховного Суду України Василь Онопенко, навпаки, того ж таки дня на згаданій вище нараді просив Януковича підтримати рішення парламенту про відстрочення введення в дію пакету законів, спрямованих на посилення боротьби з корупцією, та доопрацювати їх).
На думку Катеринчука, самих репресивних заходів абсолютно недостатньо для того, щоб протистояти корупції. Найкращий спосіб подолати її — це адміністративна реформа, говорить Катеринчук і нагадує, що вона входила до програми демократичної коаліції, але не була реалізована. Тому він продовжує наполягати на системі держсекретарів у міністерствах, що могло б відсторонити політичні партії, чиї люди займають міністерські посади, від управління фінансовими потоками в державі. Поки цього немає, найприбутковіший бізнес у країні — бути державним чиновником. Народний депутат ратує за декларування чиновниками та їхніми близькими не лише доходів, а й витрат, за систему державного фінансування парламентських партій.
Політолог Володимир Фесенко стверджує, що боротися з корупцією в Україні буде просто неможливо, якщо не здолати зловживання в правоохоронних органах. Для цього, на його думку, необхідні жорсткі й рішучі кадрові рішення. Потрібна група людей, наділених надзвичайними повноваженнями, для яких ця робота була б справою честі та політичної кар’єри... Якщо справ, подібних до справи Зварича, буде не одна, а десятки, говорить політолог, то судді припинять брати хабарі. А головне, вважає він, не можна продавати місця в списках політичних партій, що характерно сьогодні для всіх провідних політичних сил, — саме з цього починається корупція в країні. У відповідь політологові розповіли, що сьогодні не лише парламентські гранди, а й так звані молоді політики встановили тарифи для відкладених поки місцевих виборів. Місце депутата в будь-якій районній раді коштує 50 тисяч доларів...
Під час дискусії прозвучала також пропозиція: запровадити прогресивний податок, щоб бути багатим стало невигідно, бо «багатство береться через корупцію». У відповідь пролунала репліка: «Бідність у нас через корупцію, а не багатство». Такі-от два підходи. Хто зможе їх зблизити?
