Відомо, що вибори стають непоганим джерелом заробітку для організацій, які займаються проведенням опитувань. Позачергові парламентські вибори не стали винятком із цього правила. Більше того, нові соціологічні центри з’являються як гриби після дощу, попри те, що їх очільники встигли дискредитувати себе на попередніх виборах. Проблеми «новобудов» від соціології та довіри до нещодавно виниклих організацій обговорювали учасники круглого столу «Соціологічний бум напередодні позачергових парламентських виборів. Правила гри».
Експерти та політики проаналізували причини активного збільшення напередодні виборів різного роду «соціологічних» центрів і проблему довіри до цих новостворених агентств. По-перше, це — бажання заробити «на виборах», проводячи опитування на замовлення тих чи інших політичних сил. По-друге, подекуди власне політичні сили стають ініціаторами створення цих «соціологічних» центрів та замовниками «справжніх» рейтингів. Це вигідно, оскільки створює інформаційний привід, завдяки якому певна політична сила фактично отримує можливість розмістити безкоштовну непряму політичну рекламу. Окрім того, це певного роду спосіб звітувати перед теперішніми спонсорами та залучити інших. Або, принаймні, продати певній особі чи особам «прохідне» місце в списку.
Зрештою, депутат-регіонал Микола Чечетов особливо звернув увагу на інший гіпотетичний мотив створення подібних «соціологічних контор» — апеляція до світової громадськості щодо фальсифікації результатів виборів. На думку нардепа, це відбувається наступним чином: фабрикуються результати опитування і певна політична сила отримує на 10-15% більший рейтинг, ніж є насправді. Згодом, коли ЦВК публікує результати виборів, ці результати оголошують сфальсифікованими і на підтвердження пропонують результат «соціологічного опитування». Чечетов особливо підкреслив, що подібна технологія, яка, на його думку, довела свою ефективність у 2004, може бути застосована і після теперішніх позачергових виборів до парламенту.
Особливо учасники круглого столу звернули увагу на проблему оприлюднення рейтингів партій та виборчих блоків. На думку експертів, завоювати електорат інших партій та блоків таким чином практично неможливо. Єдиною, напевно, вигодою для учасників передвиборних перегонів залишається «цементування» електорату. Тобто, прихильники певної політичної сили стають ще більше переконаними, що голосуватимуть саме за цю партію або блок.
На думку експертів, причини розходження даних опитувань та досліджень проведених різними соціологічними центрами, фондами та інститутами досить прозаїчні. В принципі, під час проведення будь- якого опитування та дослідження з чисто технологічних причин має утворюватися похибка. Зазвичай вона коливається у межах 1,5—3%. Пов’язано це перш за все з тим, що існує певна вибірка респондетів, згідно з відповідями яких і утворюють рейтинги політичних сил. Зрозуміло, що у всеукраїнських масштабах реальні результати волевиявлення будуть дещо різнитись. Але, знову ж таки, у межах похибки. Учасникам круглого столу вдалось дійти згоди з цього приводу, адже більшість результатів опитувань «старих» центрів різняться між собою лише у межах цієї суто технічної похибки.
З іншого боку, існують «нові» соціологічні центри, створені, переважно, лише на час передвиборної кампанії та власне виборів. У даному випадку постає питання про довіру до таких центрів, оскільки в більшості випадків результати опитування «нових» центрів та «старих» різняться більш ніж на 3%, а подекуди і на 10—15%. З одного боку, це явно свідчить про те, що довіряти результатам опитувань новостворених центрів не зовсім можна. З іншого боку, це дає привід для політичних та газетних спекуляцій на цю тематику. Чим, власне, дуже часто і користуються деякі політики та журналісти.
Як зазначають соціологи, довіряти дослідженням «старих» центрів можна, оскільки будь-яка фальсифікація дуже сильно знижує авторитет того чи іншого агентства. А отже, і «відбиває» у цього закладу потенційних та реальних клієнтів.
Проте найбільшу стурбованість експертів викликають не подібні «соціологи» та новостворені існуючі та не зовсім «соціологічні» центри та агенції, а саме ЗМІ, які публікують ці «справжні» результати. «Проблема не в соціологах. Проблема в ЗМІ, які це публікують.» — зазначив учасник круглого столу голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенко. Відомий політолог вважає, що подібні публікації є або свідченням непрофесіоналізму редакторів, або відвертою «джинсою».
На думку соціологів, політиків та політологів боротися з подібною «хворобою фабрикування» практично неможливо. По-перше, занадто низький рівень політичної культури в Україні, і тому, деякі політики будуть продовжувати спекулювати на тему «соціологічних» опитувань і надалі. По-друге, фактично відсутній контроль з боку держави — відсутнє ліцензування, контроль за діяльністю центрів та перевірки результатів досліджень та опитувань. По-третє, різного роду соціологічні спілки не мають змоги контролювати подібні агенції. Окрім того, вилучення зі спілки соціологів ніяк не вплине на діяльність тієї чи іншої організації, яка займається «соціологією».
Таким чином, в нашій країні ні журналістів, ні виборців захистити від неякісного інформаційного продукту практично неможливо, вважають учасники круглого столу. Тому, кожен має рятуватися сам — знати, яким організаціям довіряти або не довіряти, вміти відрізнити справжні результати від сфабрикованих. Або взагалі не звертати уваги на всілякі рейтинги та результати. Чи, принаймні, обмежуватися результатами опитувань декількох знаних та чесних організацій.
