8 квітня на сайті Держдепу США було опубліковано вельми примітний документ — «Звіт про права людини: Україна, 2010 рік». У документі, зокрема, наголошується, що боротьба з корупційними проявами в Україні залишається неефективною й покарання за них застосовуються вкрай рідко. Чималу частину звіту присвячено порушенням прав людини. «До них належать биття, тортури та інші знущання з ув’язнених і затриманих у СІЗО. Звіт ставить проблему тривалих термінів затримання осіб на період слідства, важких умов, у яких перебувають підслідні й вибивання з них зізнань силою», — говориться в документі.
Також звертається увага на раптову появу великої кількості кримінальних справ проти опозиційних політиків, яка дивним чином збіглася з призначенням нового генпрокурора, що «збільшує вид вибіркового і політично мотивованого судового переслідування урядом Віктора Януковича».
Реакція регіоналів на цей документ не змусила себе довго чекати. Нардеп Вадим Колесніченко назвав авторів звіту такими, що «обкурилися чи нанюхалися нафталіну». Ганна Герман була набагато м’якшою (все ж таки як урядовець вона різких випадів собі дозволити не може). На її думку, картина, відображена в звіті Держдепу США про корупціюв Україні, безнадійно застаріла. Мовляв, «щодня» в багатьох ЗМІ висвітлюють нові факти боротьби з корупцією. А Генпрокуратура і СБУ притягують до відповідальності десятки нині чинних урядовців.
Зі всього вищевикладеного випливає два запитання. Перше: чи може дозволити собі Україна відмахнутися від американських оцінок? Друге: а як, власне, українська влада має реагувати на подібні випади?
У даному випадку, мабуть, буде вельми доречним відомий вираз Михайла Жванецького — «лікарям, доглядальницям і медсестрам можна не платити, якщо не цікавить остаточний результат». Не реагувати на такі документи можуть дозволити собі такі великі гравці на міжнародній арені, як Китай і Росія. Якщо нас цікавить результат (міжнародні контакти, позиціонування в світі), ми собі подібну розкіш дозволити не можемо.
«У нас дійсно не все гаразд із правами людини, особливо знущання в міліції, тортури і тому подібне. Чи можна оголосити боротьбу й війну цьому? Можна, — розмірковує депутат Тарас Чорновіл у розмові з «Днем», — Те ж саме, щодо прав журналістів. Так, прямої цензури немає. А цензура через тиск на власників існує? Існує! Можна в цьому плані хоч щось зробити? Можна! Мені здається, найрозумніше в даному випадку, було б показати — так, ми це вирішуємо! Це було б набагато краще, аніж огульні заяви, що нічого цього в нас немає. Цьому навіть ті, хто заявляє, не вірить».
У своїй колонці політичний оглядач Віталій Портников передбачив, що доповідь Держдепартаменту — сигнал, який демонструє вичерпаність кредиту Віктора Януковича в американської адміністрації. «Янукович і його оточення не зрозуміли головного — не можна розраховувати на співпрацю із Сполученими Штатами та одночасно будувати в Україні Білорусь. Та ще такими темпами, щоб це було помітно неозброєним оком. Та ще з таким ентузіазмом, що Захід просто не може зберегти обличчя, не звертаючи уваги на це ударне будівництво».
Тут, як кажуть, не додати, не відняти. І, схоже, «обкурилися і нанюхалися нафталіну» ті, хто не бачить очевидних фактів і нездатний сприймати конструктивну критику.
