Сьогодні директорові технічної дирекції «Дня» Олександру ПІСНОМУ минає 60 років! Олександр Васильович, професійний обов’язок якого полягає в забезпеченні технічної організації робочого процесу всієї редакції, — доволі скромна людина, і про свою роль у створенні «Дня» не любить багато говорити. Утім, саме він стояв біля витоків нашої газети, будучи її працівником від першого дня роботи. Ювілей ми використали як привід пригадати, як розпочинався «День» та які завдання з технічної модернізації перед редакцією стоять сьогодні.
— Професію обрав свідомо. Після закінчення факультету кібернетики Державного університету імені Тараса Шевченка я відразу пішов працювати на АНТК «Антонов». Чому? Бо лише там були на той час потужні комп’ютери. А це — моя стихія, моє життя. В інших підприємствах та організаціях комп’ютерів або взагалі не було, або вони були дуже слабкі. 1992 року я зрозумів, що хочу далі розвиватися як професіонал. Тож коли мені запропонували освоїти новий вид діяльності комп’ютерника в редакції «Киевские Ведомости», я погодився. Щоденно перед нами поставали нові завдання. Редакція друкованого ЗМІ — це особливий живий організм, де завдання можуть змінюватися по кілька разів на день.
Коли я набув практики впровадження нових комп’ютерних систем, адже персональні комп’ютери тоді тільки з’явилися в Україні, мене 1996 року запросили співпрацювати з «Днем». Робота в «Дні» стала новим викликом до готовності розвиватися у професійному плані. Адже, на відміну від «Киевских Ведомостей», «День» щодня готував двомовну версію видання — російською та українською мовами. Сьогодні газета виходить ще й з англомовним дайджестом. На той час технологічно забезпечити цей процес було нелегко. Скажу більше: 1996 року в Україні не було такого видавничого проекту, як «День» — ні за змістом, ні за форматом. Тому я пішов сюди працювати. І хоч нам довелося запускати проект практично з нуля, як на мене, колективу редакції вдалося досягнути поставленої мети. Сьогодні «День» — взірець якісної української преси. Газета, яку нині читачі тримають у руках, — результат професіоналізму головного редактора Лариси Івшиної. 1996 року проектом для «Дня» виявилося насамперед її бачення того, що Україні потрібна якісна преса. Політична ситуація в країні в 1990-х роках потребувала наявності високопрофесіонального та принципового видання.
— 1997 року, коли переважна більшість українських журналістів лише звикала до нового слова «Інтернет», редакція «Дня» запустила свій персональний сайт...
— Так, практично через кілька місяців після старту газетного проекту «Дня» наша технічна дирекція почала активно працювати над втіленням мрії всього колективу — запуском сайта в мережі Інтернет. Уявіть собі: в лютому 1997 року, коли Інтернетом в Україні переважно користувалися лише для листування електронною поштою, на домені www.day.kiev.ua ми запустили сайт. Можливо, більшість українців тоді ще не мала персональних комп’ютерів, доступу до Інтернету, але комусь потрібно було робити перший крок в освоєнні всесвітньої павутини, потрібно було показати світові, якою є Україна, якою може бути наша журналістика — і ми це зробили. Нашими першими користувачами фактично стали емігранти з-за кордону. Після відкриття сайта «Дня» світ дізнавався від нас про те, що насправді відбувалося в Україні.
Запускаючи сайт, «День» паралельно почав утілювати в життя ще один амбіційний, я сказав би, на той час революційний проект — ми започаткували електронну бібліотеку. Вперше дали можливість в електронному вигляді на дисках перечитати газетні випуски за 1997 — 1999 роки. В електронній бібліотеці з’являлися книжки із серії Бібліотеки «Дня».
Сьогодні змінилися технологічні можливості отримання доступу до Інтернету. Кожен працівник може користуватися всіма сервісами, які пропонує Інтернет. І «День», будучи першопрохідцем серед друкованої преси в освоюванні мережі, і нині відповідає вимогам часу, не поступаючись ані технологічно, ані технічно передовим редакціям. Ми плануємо невдовзі трансформувати сайт. А також із технічного погляду злагоджено працювати над реалізацією ідеї редактора «Дня» — програми «Самоосвіта» — online. Ще не так давно важко було уявити, що люди з усього світу зможуть у режимі реального часу бачити організовані «Днем» кругли столи з участю провідних науковців. Сучасне програмне і технічне забезпечення надає таку можливість. Передові світові технології дають змогу нам, технічним працівникам, постійно удосконалюватися. А ми, в свою чергу, допомагаємо колективу «Дня», зокрема журналістам, ефективніше й оперативніше виконувати свою роботу. Сьогодні навіть найменша організація без комп’ютера не обійдеться, а якщо говорити про передову щоденну газету, то можете уявити обсяги нашої роботи. Розуміючи це, колеги традиційно називають нас «бійцями невидимого фронту».
Колектив «Дня» вітає Олександра Васильовича з ювілеєм і бажає міцного здоров’я та подальшої творчої наснаги!
