Перший матч нової першості світу збірна України зіграла внічию — 1:1 — із командою Данії. Коли літак з українською делегацією на борту прибув до столиці Данії, над суворим пейзажем Північного моря сяяло по-літньому тепле сонце. Місцеві жителі сказали, що це був перший сонячний день після кількох тижнів хмарності та дощів, характерних для цієї частини Європи. Таким самим безхмарним був настрій і у збірної України. Чи не вперше за два останні роки наші гравці виглядали не зосереджено-напруженими, а спокійними та впевненими. Автору невідомо, хто і коли знайшов необхідні для цього слова, але те, що мікроклімат всередині збірної змінився на краще, було очевидно. Той факт, що у збірної «життя налагоджується», мала підтвердили гра команди із дуже непростим суперником.
СЕРЕДНЯЧКИ, ЩО ГОТОВІ ПЕРЕМОГТИ
У списку досягнень національної команди Данії лише один титул — чемпіон Європи 1992 року. Той вже давній рік найвищого досягнення данського футболу підтвердив високий рівень національної збірної, здатної при нагоді обіграти кого завгодно. Не перший десяток років футболісти із маленької скандинавської країни поповнюють європейські клуби. Причина проста — в самій Данії футбол напівпрофесійний, чемпіонат п’ятимільйонної країни відносно слабий і комерційно непривабливий. Заробітки футболістів у сусідній Голландії, не кажучи вже про Німеччину, Англію чи Італію, на кілька порядків вищі. Ось і працевлаштовуються кращі гравці Данії за кордоном. Ще у далекому 1977-му році данець Симонсен став кращим гравцем Європи, виступаючи за німецьку команду «Борусія». Згодом прославились брати Лаудрупи. Старший із них, Мікаель, на початку дев’яностих був лідером самої «Барселони». І сьогодні данські гравці на видноті в європейських клубах. Проте зірок першого ґатунку серед нинішнього покоління немає. Капітана збірної, Хельвега, «попросили» з «Мілана», там же не стали основними гравцями ще двоє його співвітчизників. За посередні італійські клуби багато років грає Йоргенсен, там же виступає Кролдруп. Англійську лігу представляє харизматичний лідер збірної Гравесен, який захищає кольори скромного «Евертона». Гравців рівня Бекхема, Зідана чи Рауля в Данії останнім часом не з’являлося.
На відміну від ігор чемпіонату Данії, на які ходять здебільшого по кількасот глядачів, кожний виступ національної збірної стає для країни всенародним святом. Столичний красень-стадіон на 40 тисяч місць заповнюється попри неймовірно високу, як для нас, вартість вхідних квитків (від 60 євро). Приїжджаючи на батьківщину (а всі без винятку гравці збірної грають за кордоном), данські майстри футболу завжди намагаються зіграти якнайкраще.
Відчутного удару по престижу та внутрішньому настрою збірної Данії завдав недавній чемпіонат Європи. Після «дивної» нічиєї з Швецією із «зручним» для обох команд рахунком 2:2, команда Данії втратила впевненість і програла у чвертьфіналі.
Майже незмінний склад команди налічує далеко не юних майстрів, які вже досягли своєї футбольної «стелі» і вже здолали вершини, які їм до снаги. Саме це, а також різний ступінь готовності данських гравців у зв’язку із початком сезону в Європі, давало шанс українцям.
НЕВІДОМІ ТА НЕВІДОМО НА ЩО ЗДАТНІ
Гравців нашої збірної, за виключенням Шевченка, за межами України не знає ніхто, окрім вузьких фахівців та суперфанатів. Та й в Україні прізвища Шелаєва, Єзерського, Матюхіна, Радченка, Русола, Старостяка та більшості інших наших «збірників» навряд чи скажуть щось пересічному телеглядачеві. Аби здобути хоч яку популярність за межами місцевих стадіонів, у наших хлопців є лише один шлях — вигравати у сильних суперників. А з цим у збірної України великі проблеми. Традицій вигравати в національної команди немає взагалі. Якщо наші вряди- годи перемагали, то наступна за цим невдача знищувала хороше враження. Хто сьогодні пам’ятає наш виграш у греків два роки тому? Та й ким тоді були ті греки?
У тренера національної збірної Олега Блохіна поки що проглядається одна позитивна якість: він особисто знає смак справжніх перемог на найвищому рівні. Можливо, саме переможний досвід Блохіна допоможе поки що не дуже досвідченим гравцям збірної не боятися суперників, не програвати матчі ще в роздягальні, як це трапляється із новачками. Час покаже, що дали нашій збірній безпросвітні поразки в товариських іграх від Франції та Англії. Не виключено, що, погравши проти світових зірок, наша команда відчує свої реальні можливості та скористається ними.
Чи сильніша сьогодні Україна за Данію? Звісно, що ні. Чи може наша збірна обіграти данську збірну? Звісно, що так. Не сподіваючись на перевагу в класі, якої немає, наші можуть успішно грати лише за умови повної концентрації та граничної самовіддачі. Це дасть результат. Питання — який?
НЕ ВЕРШИНА, АЛЕ ВЖЕ НЕ ЯМА
Збірна під керівництвом Блохіна зіграла у Копенгагені на рівні своїх можливостей. Головним у цій грі було позбавити господарів поля психологічної впевненості в перемозі. Цьому допомогли як організована гра нашої команди в захисті, так і наявність попереду Шевченка, який, навіть не граючи, тримає своїм авторитетом біля себе не менше двох захисників.
Судячи з усього, тренер данців Мортен Ольсен уважно вивчив гру української збірної проти Англії 18 серпня ц.р. Подібно до англійців, данські півзахисники й форварди регулярно мінялись місцями, чим заплутували наш захист. Гол, забитий у наші ворота Йоргенсеном, був майже точною копією м’яча, забитого Бекхемом. Та ж сама атака зліва, той самий простріл з флангу убік залишеного захисниками гравця. Подібна комбінація вдалася данцям ще раз, проте залишений без опіки Мадсен не влучив у ворота з кількох метрів.
Тим часом наші теж дещо зробили біля чужих воріт. Було кілька ударів із зручних позицій, був небезпечний вихід Гусєва до воріт після передачі Шевченка. Виявилося, що тоді, коли їх не дуже щільно атакують, українці здатні проводити атаки через три-чотири точні передачі.
Зараз неможливо сказати, чим був викликаний перехід ініціативи до українців на початку другої половини гри. Чи то данці заспокоїлися, вважаючи, що гра зроблена, чи то наші нав’язали господарям свій темп. Так чи інакше, здобувши право на кутовий, українці вдало розіграли цей стандарт, і Гусін ударом головою зрівняв рахунок — 1:1.
На тлі емоцій, викликаних зміною результату, обидві команди почали нервувати й помилятися. Наші могли забити ще, але резерв удачі в атаці, слід розуміти, був вичерпаний до цього. А потім було понад двадцять хвилин боротьби за результат, тяжкої та мало видовищної футбольної роботи, яку наші вміють робити не гірше за будь-кого. Після того, як Шовковський блискуче зреагував на удар Йоргенсена з десяти метрів на 75-й хвилині гри, втомлені данці нічого суттєвого біля наших воріт не створили. Українці відповіли тим самим.
Нічия дозволила нашій збірній набрати перші очки у залік відбіркового турніру й водночас продовжила безвиграшну серію, яка триває вже п’ятнадцять місяців. Чи була ця нічия межею можливостей команди Блохіна, чи це тільки перший крок до сходження до вершин, сьогодні не скаже ніхто. Попереду ще одинадцять матчів, жоден з яких не буде для нашої збірної легким. Перемоги, звісно прийдуть. Питання — коли саме?
КУРС НА АЗІЮ
Зіпсувавши данським уболівальникам футбольне свято, українська збірна відбула із сонячного Копенгагена аби вирушити до не менш сонячної Алма-Ати. Примхи футбольних функціонерів зробили Казахстан частиною футбольної Європи. І тепер за першість у європейській групі номер два українці поборються ледь не в центрі Азії. Як член УЄФА Казахстан не провів ще жодної офіційної гри. Перша буде завтра. Чи буде сонце над Казахстаном таким самим прихильним до нас, як і сонце над Данією?
Поки що Україна у своїй групі ділить друге — п’яте місця з командами Данії, Грузії та Туреччини. Попереду в нашій групі Албанія, а на останньому місці Греція. Це стало можливим завдяки двом доволі несподіваним результатам. Грузини на останніх хвилинах зрівняли рахунок у виїзній грі з Туреччиною, яка так і завершилася — 1:1. Албанці ж удома забили два м’ячі чемпіонам Європи, тобто грекам. Гості відповіли одним влучним ударом і залишились у програші — 1:2.
Якщо так піде далі, то нас очікує захопливий турнір семи команд з інтригою до останнього дня. Не забуваймо, що відбіркові ігри — це теж першість світу, а перемогти в групі буває інколи важче, аніж у фінальному турнірі. Тож будемо дивитись і вболівати за наших.
