Картину було показано в рамках спільного мистецького проекту «Російське кіно в Києві», організованого «Росзарубежцентром» і Національною спілкою кінематографістів України, що проводиться в нашій столиці вже сім років. Хоча жанр фільму заявлено в афіші як «драма», цей «пустячок» (так сам Говорухін назвав цю стрічку) скоріше вийшов ліричною казкою для дорослих. За словами кінорежисера, читаючи сценарій Валерія Мухар’ямова, він щиро сміявся, а коли влітку в нього з’явилася пауза (парламентські канікули — Станіслав Говорухін є депутатом Держдуми РФ. — Т. П. ), то взявся за зйомки. Стрічка з розряду малобюджетного кіно (за кошторисом вона обійшлася в $1 млн.). Сюжет картини нехитрий. Живе одна актриса Анна (цю роль грає Євгенія Добровольська), мріє про головні ролі в театрі й кіно, але їй постійно не щастить ані в творчості, ані в особистому житті. Тільки подруга Муся (Марія Аронова), яка «вчетверте вийшла заміж, і знову вдало», вірить в те, що зірка Анни ще засяє... Але час минає, а просвітку все немає. Актриса грає лише епізоди. І коли вона вирішить, що час іти з театру, її доля, нарешті, круто зміниться: Анні запропонують головні ролі в театрі та серіалі, а ще на додаток до всіх цих радощів прийде кохання в особі кумедного «недотепи» — «вченого-біолога й майбутнього Нобельського лауреата» (Юрій Степанов)...
Фільм «Артистка» не претендує на кіношедевр, але стрічку добротно зроблено по- режисерські й операторські (В. Мюльгаут). Вона передусім запам’ятається глядачам яскравими акторськими роботами — завдяки блискучому дуету Євгенії Добровольської та Марії Аронової. Саме акторська команда «витягує» картину. Адже навіть у епізодах Станіславу Говорухіну вдалося зняти таких майстрів, як Олександр Абдулов, Михайло Єфремов, Дмитро Пєвцов, Федір Бондарчук, Ірина Скобцева, Світлана Нємоляєва та інші. Вийшла добра картина, хай навіть і без претензій. Після неї глядачі виходять з усмішкою на вустах. Нехай і «пустячок», але симпатичний...
Після перегляду Станіслав Говорухін зізнався, що радий поспілкуватися з глядачами. Його непокоїть, що «нині до кінотеатрів ходить переважно «попкорнова публіка», а за переглядом фільмів вони їдять і п’ють; що в фаворити прокату виходять бойовики та фентезі, а не стрічки для сімейного перегляду. Сьогодні каса диктує афішу, але це невірний шлях. Тому декотрі з моїх колег перелаштувалися й знімають те, що диктує ринок. От і виходить, що екрани СНД заполонили клони «бумерів» і «варт»; а інші знімають арт-хаусне кіно в розрахунку на західні фестивалі; я ж перебуваю посередині, і тому в кінотеатрах моїх фільмів майже не показують»... Але, незважаючи на це, Станіслав Сергійович сповнений творчих планів. Він продовжує працювати над своєю «Пасажиркою», хоча сказати точно, коли ж її побачать глядачі, не може, оскільки йому доводиться займатися зйомками у вільний від думських засідань час...
