Про це кореспонденту «Дня» повідомили у ВАТ АК «Київводоканал». Лихо може статися через те, що Бортницька станція аерації сьогодні перебуває в аварійному стані й будь-коли може трапитися так, що стічні води разом із нечистотами потраплять у річку. Кілька таких проривів, кажуть, уже було (цього року навіть двічі), але ситуацію вдалося нормалізувати. Та чи надовго?
— Мул, що утворюється на Бортницькій станції аерації, потім вивозиться на поля, які при будівництві були розраховані на 3,5 мільйона кубометрів мулу, сьогодні ж там його — 8,5 мільйона кубометрів. Тому нині вже цей осад вивозити нікуди. Подальше переповнення мулових полів призведе до виливу накопиченого осаду на прилеглі території с. Ревне та сільськогосподарські поля. Нарощування дамб на мулових полях вище проектних відміток вже не дозволяє ліквідувати існуючу аварійну ситуацію, і тому, якщо не вжити термінових заходів, може трапитися екологічна катастрофа, — розповідає начальник відділу з роботи із засобами масової інформації ВАТ АК «Київводоканал» Ігор Чорногоров.
За словами пана Ігоря, в режимі, в якому нині працює Бортницька станція аерації, вона може ще протриматися щонайбільше три—чотири місяці. Для усунення екологічної загрози київській владі необхідно терміново виділити близько 36 мільйонів гривень на реконструкцію дамб мулових полів. Такий проект реконструкції вже навіть напрацьований, але замовникам його не віддають, оскільки міськдержадміністрація не перерахувала за нього проектувальникам кошти.
— Виходячи з існуючого фінансування, можна зробити висновок, що реконструкція знаходиться під загрозою зриву. Але і вона — не вихід. Необхідно збудувати цех із механічного зневоднення мулу, який дозволить вдесятеро скоротити обсяги вивозу осаду. Вартість спорудження такого об’єкту становить 20 мільйонів євро. Наступним етапом має стати будівництво мулоспалювального заводу, на що потрібно 100—150 мільйонів євро. Тоді ми зможемо цей мул вивозити, зневоднювати і спалювати, — каже Ігор Чорногоров.
Про глобальність згаданої проблеми свідчить і те, що минулого тижня на мулові поля Бортницької станції аерації виїжджали не тільки столичні чиновники, а й представники Міністерства із надзвичайних ситуацій, які засвідчили, що ситуація з тим, куди дівати мул, тут справді критична.
Нині нечистоти з усієї столиці потрапляють в Бортничі на станцію, де вони очищуються бактеріями в кілька етапів. Мул, який утворюється після очищення, відправляється на спеціальні поля, де і накопичується. У більшості країн світу його спалюють на спеціальних заводах, а попіл, який після цього утворюється, використовують як добрива для рослин.
— Ми вже давно просимо владу збудувати такий завод, але поки це станеться, нам потрібно хоча б цей мул з полів вивезти. Для цього й просимо 36 мільйонів. Якщо терміново не здійснити реконструкцію полів, то через кілька місяців може статися екологічна катастрофа, наслідком якої стане зараження дніпровської води небезпечною інфекцією, — зазначив директор Бортницької станції аерації Володимир Бражник.
Як повідомили в прес-службі КМДА, столичні чиновники обіцяють, що кошти на реконструкцію Бортницької станції аерації все ж виділять. За словами першого заступника голови КМДА Дениса Басса, цього року київська влада навіть планує розпочати спорудження мулоспалювального заводу. Проте, якщо переглянути «архіви» обіцянок столичних чиновників, то Бортницька станція аерації вже мала б бути реконструйована кілька років тому.
КОМЕНТАР
Тетяна ТИМОЧКО, заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги:
— Експерти Всеукраїнської екологічної ліги два роки тому проаналізували ситуацію, яка склалася в Бортничах, і вже тоді застерігали київську владу щодо ймовірних аварій на цьому об’єкті. Справа в тому, що протягом останніх п’яти—шести років у Києві грандіозними темпами розвивається житлове будівництво, і таким чином обсяги комунальних стоків збільшуються, а потужності очисної станції зменшуються й технологічно вже не відповідають потребі. Тому нині існує серйозна загроза зупинки цього об’єкту. Тим більше, що обладнання там настільки застаріле, що воно вже якісно не виконує своїх прямих функцій. Тобто нечистоти не очищуються в повному обсязі. Серйозною проблемою є й накопичення мулу. Причиною цього певною мірою стали й незаплановані в комунальних стоках викиди таких підприємств, як мийки автомобілів, автозаправних станцій, деяких об’єктів громадського харчування. Тому на очисну станцію потрапляють не лише біологічні відходи, а й високотоксичні хімічні елементи, які станція не в змозі переробляти. З цієї причини через мул можливе забруднення Дніпра й хімічними елементами. Окрім цього існує загроза їхнього проникнення в підземні води, якими користується значна частина населення Києва. Звісно, що ця екологічна катастрофа становить небезпеку не тільки для киян — дніпрову воду споживає дві третини населення України. Тому позиція Київської міськдержадміністрації із зволіканням виділення коштів на реконструкцію Бортницької станції аерації є безвідповідальною. А ще, роздаючи земельні ділянки під забудову, КМДА не зобов’язує інвесторів житлової забудови вкладати кошти у розширення потужностей очисних споруд. Адже таким чином кошти на реконструкцію станції можна було б отримати навіть не із бюджету. На мою думку, щоб не допустити екологічної катастрофи, необхідно оголосити тендер на проект повної реконструкції станції аерації й негайно розпочати роботи. Якщо цього міська влада не зробить, то через певний час в Україні може статися надзвичайна ситуація.
