Музику написав відомий український композитор Євген Станкович, а лібрето до балету — три співавтори: Анатолій Толстоухов, Володимир Зубанов і Василь Туркевич. Сценічне втілення твору здійснюють: диригент Олексій Баклан, хореограф Віктор Яременко, художники — Олексій Чебикін і Олександр Цугорка. Головні партії підготували кілька складів солістів: Олена Філіп’єва, Наталя Лазебникова, Тетяна Льозова і Наталя Мацак (Зореслава), Тетяна Голякова (Октавія), Сергій Сидорський (Кий), Максим Мотков і Руслан Бенеціанов (Ірнек)...
Балет створено у рамках проекту «Україна: історія великого народу» Інституту стратегічної політики та Фонду «Схід і Захід разом»
Праісторія слов’ян, яка є висхідною й для українського народу, залишається здебільшого в координатах передань і легенд. Щось більш очевидним у ній датується після VІ — VІІ століть. Однак і раніше на наших теренах жили слов’янські племена, про які невідомий і загадковий автор «Велесової книги» писав: «Ми Дажбожі внуки не сміємо нехтувати славу нашу за віки...». І продовжував далі: «Тут Русь подвигала свої сили і, гунів відбивши, створила Край Антів та Скуфь Київську».
Слов’янські народи, насамперед анти й поляни, в ранньому середньовіччі відігравали значну роль. У V — VІІ століттях разом із гунами вони підкорювали Фракію, Елладу, Балкани, Прибалтику, грецькі міста-поліси Північного Причорномор’я і навіть землі Іспанії та Північної Африки, завдаючи великого клопоту західному і східному імператорам Римської держави. Візантійські історики зафіксували у своїх анналах низку подій, пов’язаних із слов’янськими народами, які жили по обидва боки повноводного Борисфену. У середині VІ століття антське військо захищало кордони візантійської імперії від болгар. Трохи раніше, 537 року, антське військо звільнило від остготської облоги Рим, а через десять років по тому надало допомогу римським легіонам у боротьбі з кочівниками, які майже захопили нижню Італію. Антські дружини за дорученням імператора Юстиніана тривалий час пильнували північні кордони Візантії.
Дуже далека, схована у легендах і переказах епоха, коли формувалося об’єднання русичів у племена, народжувався народ, якому випаде пройти великий історичний шлях до становлення могутньої слов’янської імперії під назвою Київська Русь, основоположником якої став, згідно з пізнішою літописною традицією, князь Кий.
Балет-легенда Євгена Станковича «Володар Борисфену» переносить нас у так звані темні сторінки раннього середньовіччя, коли зійшлись на герці кочові народи-варвари, насамперед готи й гуни, і велика римська цивілізація, яка, за законами історичної еволюції, мала впасти, щоб на її місці з’явилися нові нації й держави. Зрозуміло, що цей балет не претендує на історичність чи навіть приблизність у трактуванні тогочасних подій. Його головні герої — легендарні персонажі, а сюжет — це тільки візія того далекого часу, про який ми так мало знаємо, але який так збуджує нашу уяву, особливо коли ми робимо спробу зіставити власну історію з історією інших народів і знаходимо дивовижні факти безпосередньої участі наших предків у найяскравіших подіях світового поступу.
«Володар Борисфену» поповнив значний оперно-балетний доробок про історію Києва, до якого входять опери «Руслан і Людмила» Глінки, «Аскольдова могила» Верстовського, «Рогнєда» Сєрова, «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, балети «Володимир» та «Фрески Києва» Кікти, «Княгиня Ольга», «Вікінги» Станковича...
