Кількість самодіяльних шукачів правди про «справу Ґонгадзе» продовжує зростати. Нещодавно в цю соціальну групу влився народний депутат України Олександр Волков. Учора в кулуарах Верховної Ради Олександр Михайлович з’явився перед пресою як замовник і спонсор відповідного дослідження. Зі слів парламентарія, спонукальним мотивом послугували обвинувачення в його причетності до вбивства Георгія Ґонгадзе. Роль виконавця замовлення О. Волков поклав на Василя Туглука — автора скандальної публікації в газеті «Україна молода» «Смерть Ґонгадзе — драбина до влади?», в нещодавньому минулому — кореспондента парламентської газети «Голос України».
Журналістів, які очікували почути від Олександра Волкова щось сенсаційне, виявилося чимало. Востаннє таку кількість представників ЗМІ збирав, за словами очевидців, Олександр Зінченко, коли заявляв, що проти Віктора Ющенка було застосовано біологічну зброю. Проте початок виступу протеже Волкова присутніх явно розчарував. В. Туглук, збиваючись, невиразно розповів колегам, що його праця спирається лише на ті джерела, до яких був вільний доступ. А ось вільного часу для його написання дослідник мав, навпаки, мало, тому він працював ночами, чим викликав невдоволення дружини... Ситуація почала виглядати досить комічно. У цьому місці деякі з колег засміялися, інші почали вимагати говорити «по суті». «По суті» Василь Туглук заявив, що не стверджує, неначе «вбивцями Ґонгадзе були Росія та СДПУ(О), але їм було це зручно, і я хочу, щоб люди знали, що є й такий погляд, і не треба все звужувати до Кучми та його оточення».
На цьому, власне, прес-конференцію можна було б і завершити, оскільки основний мотив її проведення став зрозумілий (хоч що б там казали з цього приводу її організатори). Проте Олександру Михайловичу ще, мабуть, хотілося порозмірковувати над тим, що Ґонгадзе, мовляв, не могли вбити через ті статті, які він писав про Кучму та його оточення. Тут хотілося б пригадати слова Мирослави Ґонгадзе, яка в понеділковому прямому ефірі програми «Іду на Ви» звернула нашу увагу на те, що рiч не лише в мотивах вбивства Георгія, а й у самому факті розмов про нього в подібному тоні в кабінеті екс-президента...
О.Волков також спробував захистити російського «олігарха в екзилі» Бориса Березовського від небезпідставних підозр у зацікавленості у використанні українського касетного скандалу. Чи має Березовський ще не оприлюднені записи Мельниченка, що стосуються Ґ онгадзе? «Він стверджує, що має, але треба дочекатися самого Бориса Абрамовича. Він вам відповість на всі запитання. Я цих записів не чув», — відповів парламентарій.
Коротше, якщо Олександру Волкову та Василю Туглуку і відомі ще якісь сенсаційні подробиці, з журналістами вони ними не поділилися.
У цій ситуації, м’яко кажучи, дещо дивує вибір паном Волковим виконавця свого замовлення. Бо аж ніяк не в усьому погляди замовника та «реалізатора» збігаються. У вищезгаданій статті в «Україні молодій» Туглук стає на бік тих, хто прагне будь-якою цiною «прив’язати» до справи Ґ онгадзе лідера Партії Свободи Євгена Марчука. А Волков саме минулого тижня в інтерв’ю тижневику «Контракти», відповідаючи на запитання, чи вірить він, що Євген Марчук організував прослуховування Кучми, заявив: «Я дуже добре знаю Євгена Кириловича. Чи міг він організувати це прослуховування? Міг. Чи робив він це? Категорично заявляю — ні. Він мав достатньо інформації за період роботи головою СБУ, яку він міг використати для дискредитації того чи іншого політика. Проте він цього ніколи не робив. Хоч що б про нього говорили, я знаю: Євген Кирилович — надзвичайно порядна людина, справжній патріот України».
Олександр Волков, за його словами, хоче взяти участь у пошуках відповіді на запитання, кому була вигідна смерть Георгія Ґонгадзе. У зв’язку з цим не може не виникати ще одне запитання: кому сьогодні вигідно відволікати увагу як слідства, так і громадськості на явно помилкові версії події? Поки що ніхто (в тому числі й Генпрокуратура) не дає на нього відповіді. Чому?
