145 років виконанню «Заповіту» Шевченка
Президент України Віктор Ющенко в понеділок взяв участь у панахиді, присвяченій пам’яті великого українського поета Тараса Шевченка. Панахиду в церкви Різдва Христового на Поштовій площі в Києві відслужив митрополит Української православної церкви Філарет. Як відомо, 18—19 травня 1861 року в церкві на Поштовій площі стояла труна з тілом Тараса Шевченка. У понеділок виповнилася 145 тарічниця перепоховання праху поета на Чернечій горі в Каневі. Т. Шевченко помер у Петербурзі 10 березня 1861 р. і був похований на Смоленському цвинтарі. Його друзі домоглися дозволу на перепоховання поета на Батьківщині. Церкву Різдва Христового на Поштовій площі в Києві було зруйновано після революції. Її відновили 2004 року.
Дніпропетровських браконьєрів покусали... піраньї?
Дніпропетровськ облетіла сенсація — в сітку до місцевих рибалок, які промишляли на приміському озері Касянка, потрапило... чотири піраньї. Поки хижих і кровожерливих риб виймали з невода, вони встигли покусати руки двом рибалкам. У сюжеті, показаному на муніципальному телеканалі, мешканці селища Березанівка демонстрували сліди від риб’ячих укусів, а також розповідали про те, що водоймище вже полишають ондатри і качки, які там гніздилися. Свій улов — непоказних сірих рибок розміром в долоню, з червоним черевцем і гострими зубами — березанівські рибалки поки що зберігають у холодильнику, однак готові, за їхніми словами, надати вченим для того, щоб оцінити міру загрози, що нависла над екологією і живою природою Придніпров’я. Тим часом фахівці-іхтіологи до повідомлення про вилов піраній у околицях Дніпропетровська ставляться стримано. «До подібного факту, якщо він мав місце, — сказав для «Дня» доцент кафедри зоології і екології Дніпропетровського Національного університету Роман Новицький, — потрібно підходити з двох точок зору — побутової і наукової. Не виключено, що піраній в озеро могли випустити місцеві жартуни, з тим, щоб подивитися що з цього вийде. На жаль, у нас зустрічається і не таке». Усього, за словами Р. Новицького, науці відомі 26 видів цієї хижої риби. Проте всі вони можуть жити і розмножуватися як популяція тільки у водах тропічної зони. Якщо температура води опускається нижче +10оС — для піраній це смерть. Тому рибки, випущені в озеро, вважає вчений, якщо й пристосовуються до місцевої води і їжі, то проживуть у відкритому водоймищі максимум до вересня. «На моїй пам’яті, сказав Р. Новицький, у Дніпропетровську вже траплялося щось подібне — до нас приносили інших тропічних рибок — гуппі, меченосців і вуалехвостів, виловлених у місцевих водоймах, але явно випущених туди з акваріумів». «Проте, — зазначає вчений — якщо вже дійсно говорити про загрозу фауни України, то існує більш небезпечна рибка — ротан-головешка, яка просувається на південь з Росії і буквально все поїдає на своєму шляху». Скептично поставилися до повідомлення про вилов піраній, а тим більше до тверджень про загрозу живій природі і в Нижньодніпровському басейновому управлінні охорони живих водних ресурсів, а, iнакше кажучи, в колишній рибінспекції. «Поки я не побачу цих піраній своїми очима і не потримаю їх у руках, — сказав головний іхтіолог В’ячеслав Распутний, — для мене це не факт». Зустрітися з рибалками іхтіолог збирається найближчим часом. Крім того, працівників управління зацікавила така деталь, як вилов піраній сіткою. «Iз 1 квітня до 1 червня, тобто в період нересту, це можна розглядати як особливо злісне браконьєрство, — говорять рибінспектори. — За таке накладається грошовий штраф і вилучення риболовецьких снастей». «Хоч би як там було, — підбив підсумки головний іхтіолог управління, — ми зобов’язані провести перевірку, а поки що, на всяк випадок, доповіли про піраньї до Києва». Вадим РИЖКОВ, «День».
Барбекю вистачило всім
Минулого вік-енду в Кам’янці-Подільському 20 команд з усієї України демонстрували городянам і гостям міста своє мистецтво приготування їжі на відкритому вогні. І ті, хто готував страви з курятини, яловичини, свинини, риби, і ті, хто споживав, зробили правильний висновок: гасло «Вогонь, їжа й свобода роблять людей щасливими» таки відповідає філософії барбекю. Журі, до якого увійшли всі бажаючі, не могло бути упередженим. «Бо зразки страв, поданих на «суд громадськості», були, так би мовити, анонімними», — пояснив член журі Валерій Клименко. Хтось підрахував, що кожному членові журі довелося з’їсти більше кілограма м’яса. Однак журі таки зуміло й змогло відрізнити найкраще від кращого, тому віддало перевагу команді «Мисливець» із Перечина на Закарпатті. Місце приготування й споживання барбекю цілком відповідало задумові організаторів заходу. «Це відбувалося в Старому місті біля Ратуші. Учасники фестивалю влаштовували собі нічліг у наметовому містечку на Вірменських бастіонах, звідки проглядається Стара фортеця», — говорить Валерій Клименко. Свято завершилося загальнодоступним споживанням «Юшки дружби», звареної колективно 20 макомандами. Вистачило всім бажаючим. Яловичини, свинини, курятини, риби — також. Навіть найвибагливіші гурмани віддали належне кулінарному мистецтву всіх команд. Над Старим містом і досі витають запахи смаженини, повідомляє Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День».
