Розп’яття з Вірменського собору, понищене вандалами, повернули на місце
Зруйноване понад рік тому дерев’яне розп’яття перед входом до Вірменського собору, що у Львові, не лише відреставрували, а й встановили. «Торік, 30 березня, психічно хвора людина практично знищила хрест, його довелося збирати буквально по друзках, — розповів «Дню» депутат Львівської міської ради, голова Вірменської громади Вардкез Арзуманян, який профінансував відновлювальні роботи. — Натомість зовсім не постраждали ноги Ісуса. Більше того, під час роботи реставратори з’ясували цікаву деталь: ноги Христа були абсолютно позбавлені спеціального захисту, яким при створенні покрили весь хрест. Та, попри відсутність захисту, дерево, якому — кілька століть, в цьому місці досі як нове. Ймовірно, за рахунок того, що заціловане парафіянами». Скільки коштували відновлювальні роботи, Ардзуманян не повідомляє. Каже лишень, що тривали вони два місяці, й виконувалися під керівництвом професора, завідувача кафедри реставрації творів мистецтва Львівської національної академії мистецтв Юрія Островського. Зі слів начальника Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілії Онищенко, розп’яття датоване ХVII століттям. Це інтер’єрний хрест, і раніше він, імовірно, був розмішений у соборі. Відновлений хрест встановили з правого боку, при вході до Вірменської церкви, повідомляє Тетяна КОЗИРЄВА, Львів.
Батька Махна увічнили в камені
У Нікополі відкрили пам’ятник Несторові Махну — найнеординарнішій та найзагадковішій особистості періоду громадянської війни в Україні. Рівно 75 років тому він помер у Парижі, перебуваючи у вимушеній еміграції. Відкриття пам’ятника приурочили не лише до цієї дати. 1919 року махновці перетворили Нікополь у фортецю, що затримала наступ Добровольчої армії Денікіна. Цю сторінку в історії свого краю нікопольці не забули. Ініціатором встановлення монумента став генеральний директор НПЦ «Трубосталь», член виконкому міськради Олександр Фельдман, який повідомив, що кам’яна стела із зображенням Махна і тачанки виготовлена на особисті пожертвування керівників підприємства.
Як розповів заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею Мирослав Жуковський, пам’ятник нагадує про реальні історичні події, що розгорнулися на півдні Дніпропетровщини в жовтні 1919 року. Тоді тут відбувалися запеклі бої, в ході яких повстанці на березі Дніпра знищили чотири добровольчі офіцерські роти. Взяття Нікополя військами Махна мало стратегічне значення — в околицях міста були зосереджені величезні запаси врожаю, тут також була переправа на лівий берег Дніпра. Нікополь став однією з баз Повстанської армії батька Махна. Сам він неодноразово виступав перед жителями міста, роз’яснюючи цілі своєї армії, розповідав про події, що відбуваються в країні, й про анархічний рух. У результаті збори Нікопольської волості оголосили повну мобілізацію в махновську армію. У нікопольських госпіталях перебувало близько 15 тисяч поранених і хворих тифом повстанців. На території міста досі є три братські могили, в яких поховані махновці. За словами Жуковського, в радянський час особистість Махна підносили як лідера кулацьких банд, однак нині, коли в істориків з’явилася можливість підняти архіви, стає зрозуміло, що селянського ватажка навмисно чорнили. «Сьогодні можна говорити про те, — вважає він, — що Махно мріяв про вільну Україну». Не випадково пам’ятники вождю повстанців з’явилися в Запоріжжі та в Дніпропетровську, де кілька років тому була встановлена меморіальна дошка на будівлі готелю «Асторія». Нікопольський пам’ятник створив скульптор Віктор Сараєв — уродженець цього міста. На кам’яній стелі зображений Махно у військовій гімнастерці й папасі,який проникливо вдивляється в степову далечінь. Зі зворотного боку висічена легендарна махновська тачанка і назви міст та місцевостей, які махновці звільняли від більшовиків та білогвардійців. Вадим РИЖКОВ, «День».
Загадки Хрінницького водосховища
На Рівненщині археологи виявили поселення готів ІІ — ІV століть нашої ери. Давній жертовник, срібні монети, жіночі прикраси-обереги і старовинна зброя... Усе це знайшли під час розкопок, що тривають поблизу Хрінницького водосховища.
«На цій території археологи працюють вже протягом 17 років. Тут виявляли пам’ятки трипільської культури, поселення слов’ян і готів. Нині ми фактично продовжуємо роботи, однак про те, що ми виявили саме під час теперішніх розкопок, мріє чи не кожен археолог, — коментує Денис Козак — керівник експедиції, заступник директора інституту археології НАН України, доктор історичних наук, професор. — Ми розкопали поселення, де нараховується півсотні будинків. Є підстави вважати, що їх тут було до 150. Тобто по суті сучасне село. Це поселення було торгово-релігійним центром, і багато будинків використовувалися як склади для товарів. Саме сюди звозили продукти для обміну і торгівлі, сюди припливали купці з Півдня. Обмінювали зерно, мед, дьоготь, привозили ж зброю, прикраси, монети. Також ми виявили жертовник ІV століття нашої ери».
За даними дослідників, готи поклонялися двом богам, для них і приносили жертви. Одному — із диких тварин, іншому ж — із птиці та людей. Жертовник, який виявили під час розкопок — пірамідальної форми. Орієнтований він по сторонах світу і складається із трьох ярусів. Із самого верху — глиняний майданчик, площею три на чотири метри. Натрапивши на цю знахідку, археологи наштовхнулися й на кістки принесених у жертву. Їх ще належить дослідити.
«Серед цінних знахідок — і бойова сокира-кельт періоду ІІІ — ІV століть, —розповідає пан Козак. — Також вдалося знайти римські монети динарії, виготовлені із срібла, намистини з бурштину. Цікавою етнографічною рисою є й те, що чоловіки дарували для жінок приколки для волосся, виготовлені з рогу оленя чи кози. Такі прикраси виявили і під час розкопок. Приколка виявилася майже прозорою».
Ще однією прикрасою-оберегом, яку знайшли археологи, став срібний дзвіночок, який ще й досі дзвонить. Щоправда, ця знахідка дещо молодша — періоду Давньої Русі й датується Х століттям. Жінки носили на собі по декілька таких прикрас. Вважалося, що цей дзвін відлякує злих духів. Тетяна КУШНІРУК, Рівне.
