«День» раніше писав про стурбованість громадських організацій, які опікуються віл-хворими, що незабаром пацієнти Криму можуть залишитись без ліків. І цей час «Ч» настав. 10 червня закінчились запаси препаратів антиретровірусної терапії, які були призначені для 83 засуджених пацієнтів.
Служби, які забезпечували необхідними препаратами конкретні групи хворих за певними програмами, зараз працюють на запасах. Росія не поспішає якнайшвидше реагувати на запити і впроваджувати нові схеми постачання ліків. Наше МОЗ не уповноважене вирішувати ці питання. А волонтери і громадські організації, котрі допомагали хворим, звертаються до компетентних органів РФ, по суті, без надії бути почутими.
У ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» повідомляють, що в управлінні Федеральної служби виконання покарань по АРК та місту Севастополю відсутність ліків не приховують. «Люди, які не мають необхідних препаратів, змушені перервати лікування, що надалі призведе до розвитку резистентності до АРВ-препаратів або смерті, — пояснює Анна Константинова, експерт ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД». Окрім того, препарат «Тенвір», що є у схемі лікування для 32 віл-позитивних ув’язнених, не входить до переліку життєво необхідних і найважливіших лікарських препаратів 2014 року, затвердженого урядом РФ. Відповідно — не може закуповуватись за рахунок коштів федерального бюджету».
Закупівлею ліків для віл-хворих у Криму, так само і по всій Україні, торік займалися фахівці з мережі «ЛЖВ». Ліки закупили за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Їх передавали як гуманітарну допомогу в українську пенітенціарну службу. Тож якщо взяти територіально, то у Києві ці препарати ще є, але передати їх до Криму не можуть через юридичні та правові фактори.
Голова кримського відділення «ЛЖВ» Наталя Єгорова розповідає: аби ці ліки з Києва потрапили в Сімферополь, місцеве кримське управління з виконання покарань має надіслати запит до Києва. «Але такої можливості їм не дають, та й не мають вони права звертатись до України, бо тепер у них інше керівництво, — продовжує Наталя. — Для решти віл-пацієнтів ліки є до кінця жовтня, можливо, початку листопада. Поставка з Москви буде здійснена для них пізніше. І це вже можуть бути інші препарати, що теж ризиковано та небезпечно».
Активісти зі свого боку надіслали звернення й листи до російської пенітенціарної служби, відповідей наразі немає. А комунікація та співпраця з ними — це єдина реальна можливість запобігти людським смертям. Наталя Єгорова каже, що запити писатимуть і далі, але ще не визначено коло людей, до яких потрібно звертатись, бо складно зорієнтуватися, хто ж має приймати остаточне рішення.
