До речі, поняття «велика культура» передбачає присутність такої культури в світовому контексті і якщо пан Стадніченко зможе довести, що мазок пензля російськомовного художника України відрізняється від мазка пензля україномовного, то наступним кроком повинна стати «антропологічна фільтрація» діячів культури з метою з’ясування, хто з них має право бути присутнім у світовому контексті від імені України, а хто — ні. Так само і з письменниками. При перекладі, скажімо, німецькою, читачам буде абсолютно все одно, чи переведений твір з української, російської або татарської. Головною все ж таки повинна бути якість перекладу, яка відображає якість самого тексту, і країна, що спровокувала появу цього тексту, тобто Батьківщина у нас у всіх тепер одна — Україна. А отже, її культуру ми спільно і робимо.
