Заступник голови Національного резервного банку — керівник представництва в Україні В'ячеслав ЮТКІН:
— Сьогодні дуже важко передбачити, що гривня повернеться в межі валютного коридору (4,6 грн. / $1), тому що для цього немає ніяких економічних підстав, хоч начебто є політичні. Емісія, причини якої всі знають, вивела гривню зі стану рівноваги і повернути його — завдання практично невирішуване. Ситуація на ринку показує, що українська валюта буде повільно, але послідовно наближатися до курсу, встановленого на ринку готівкової валюти, тобто щодня девальвуватися. Питання лише в тому, наскільки швидко офіційний курс подолає п'ятигривневий бар'єр: чи з 1 січня, чи то вже до двадцятих чисел грудня. Середньорічний курс майбутнього року я ризикнув би визначити на рівні 5,5 грн./$1, якщо не буде якихось потрясінь на ринку. Хоч ситуація із зовнішнім боргом, який, напевно, буде одним з головних чинників визначення курсу, більшості експертів сьогодні не є зрозумілою. Не є вона зрозумілою й основним кредиторам України як приватним, так і міжнародним фінансовим інститутам. Тому прогнозувати сьогодні що-небудь важко. Можливі стрибки, але відносна політична стабільність, яка повинна встановитися після виборів, буде втримувати гривню в межах 5,5, а орієнтуватися на курс 5 грн./$1 просто нереально. Неможливо розраховувати, що перескочивши до січня за 5, гривня до середини року залишатиметься в цьому коридорі. А сама політика коридору, яка не витримала випробування вже вдруге, безперспективна. До цього схиляється більшість як українських, так і західних економістів. Така неефективна політика нічого крім збитку — і політичного, і кредитного — історії країни не приносить. Заявляти про коридор і відразу його вкотре порушувати — це свідчить лише про відсутність гарантій.
Найсумнішим у ситуації з гривнею, як на мене (представника банку, що є одним з найбільших кредиторів України, а саме півмільярда доларів), є те, що найбільш серйозний тиск, з точки зору інвестиційного клімату, справляє на неї та сама невизначеність ситуації з виплатою зовнішнього боргу. Сьогодні, вочевидь, немає жодного кредитора України, який би розумів ситуацію від січня 2000 року. Чи платитиме Україна? Наскільки обов'язково, чітко? Всі країни, піддані аналогічному тиску, вже за півроку перебувають у стадії активних переговорів із кредиторами. А Україна про них тільки говорить, декларує наміри... Вибори, звичайно, відвернули від економіки. Однак сьогодні ситуація дуже тривожна. На неї впливатимуть два чинники: відсутність нових позик і невизначеність із виплатами. Гривня може не пережити таких сильних ударів і опуститися до 5,6 і далі... Коли Мінфін говорить про те, що поверне гривню у валютний коридор, то не можна не запитати: за рахунок чого? За рахунок реструктуризації виплат у 2000 році? Це було б добре, але руху в цей бік поки що немає. А є побоювання, пов'язані з зовнішніми виплатами, й вони подвоюють інфляційні очікування і примушують гривню, чи то в руках підприємця, чи то в руках пенсіонера, тікати в долар. Народний депутат,
заступник голови Комітету ВР з питань бюджету і фінансової діяльності Богдан ГУБСЬКИЙ:
— Україна по зовнішніх боргах платити не буде, оскільки платити нічим. Якщо тупо скуповувати валюту на біржі, на ринку для платежів по боргах, то треба збільшувати попит на валюту, і курс, відповідно, піде вгору. Тому потрібно, по-перше, провести реструктуризацію боргів, а по-друге, робити все для того, щоб збільшити надходження до бюджету. Для цього маємо терміново прийняти податковий кодекс і закон про державний борг. Адже сьогодні ми вже не можемо чітко сформулювати свого відношення до цього питання, оскільки воно абсолютно не врегульоване законодавством. Тому необхідно вести відповідні переговори й одночасно домагатися нарощування надходжень до бюджету, скорочувати його витрати. В нашому бюджеті для сплати боргів є два джерела: скорочення фінансування АПК і промисловості, а також надходження від приватизації. Але останні заплановані вчетверо більшими, ніж в нинішньому році й, з урахуванням незміненого інвестиційного клімату, їх можна поставити під сумнів. Отже, необхідно терміново вдосконалити податкове законодавство — прийняти податковий кодекс. Який інвестор стане купувати в нас заводи, якщо він не знає, які завтра будуть податки? Так що валютна політика — це питання комплексне, де все взаємопов'язано. Але якщо вирішувати його лише засобом скупки валюти, то зрозуміло, що валютний курс різко піде вгору. Повторюся, гривня буде стабільною, якщо ми реалізуємо комплекс заходів: а) проведемо реструктуризацію боргів, б) упорядкуємо в правовому плані проблему боргів, ухваливши відповідний закон, в) створимо сприятливий клімат для підприємництва, ухваливши податковий кодекс і забезпечивши таким чином додаткові надходження до бюджету. Заступник голови Нацбанку Ярослав СОЛТИС:
— Ми орієнтуємось на коридор, але курс гривні тісно не прив'язаний, він вийшов за межі коридору. Надалі курс буде ринковим, але він регулюватиметься Національним банком на основі ринкових методів, як і до цього. Якийсь плаваючий коридор усе ж буде. До кінця цього року в нас є визначена стратегія. Зараз ми розробляємо нову ідеологію, нову стратегію. Але твердити, що вона готова, ще рано. Життя показує, що курс гривні не можна прив'язувати жорстко. Бувають коливання, незалежні від монетарних обставин і монетарної технології. Пам'ятаєте, ціни на пальне стрибнули, тому що в чотири рази менше стало на ринку бензину. І тримати курс гривні й давати дешеві долари тим, хто спекулював на бензині, було некоректно. Тому ще тоді гривні дозволили вийти за межі коридору, але потім курс повернувся. Отже валютна політика залежить не тільки від дій Нацбанку, а й, значною мірою, від стану економіки. На сьогодні я можу підтвердити, що зайвої гривні в обороті немає, щоб курс міг вийти за коридор. Я, однак, не впевнений, що гривня повернеться в коридор, але далеко за його межі вона не вийде.
