Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Квартирне питання» продовжує псувати людей

22 червня, 2004 - 00:00


Як не стати жертвою квартирних шахраїв? Олексій КОТЕНКО, директор столичного агентства нерухомості «Оболонь — Планета», розповів кореспонденту «Дня» про такі правила поведінки з житлом: «Усім покупцям і продавцям житла можна дати універсальну пораду: звертайтеся до агентства нерухомості, що працює на цьому ринку давно та добре знає всі способи перевірки квартир й учасників угоди. Продаючи квартиру, треба насамперед звертати увагу на тих людей, які платять вам гроші, на місце проведення угоди, на процес передачі та транспортування грошей. Оптимальним варіантом було б оформлення угоди в банку, де отримані гроші можна одразу покласти на розрахунковий рахунок чи в сейф. Тут же з допомогою співробітників банку можна перевірити справжність купюр. При отриманні завдатку дуже ризиковано віддавати документи людям, у благонадійності яких ви не впевнені, тим більше, якщо вони не є юридичною особою, котра представляє інтереси покупця.

Що стосується купівлі квартири, все починається з моменту оформлення завдатку. Треба поцікавитися в сусідів, чи справді люди, які продають квартиру, в ній проживають, а не орендують її. Не буде зайвим згадати в розмові з продавцем про те, що всі документи перевірятимуть через паспортний стіл, що ви маєте «знайомих у силових структурах». Хай навіть це не так, але на шахраїв ці слова можуть справити належний ефект. Найпоширеніша афера — квартиру продає не її власник. Безумовно, тут велику роль відіграє нотаріус, який бере участь у підписанні документів. Часто до чужих паспортів підклеюють фотографії, і нотаріус може виявити ознаки підробки. Але найнадійніший засіб, як не стати жертвою обману, — це перевірка всього ланцюжка відчуження квартири — від моменту видачі первинних документів і до сьогоднішнього документа, що фігурує при підписанні угоди».

Про те, який вигляд має процес купівлі-продажу житла на практиці — в матеріалі нашого власного кореспондента в Одесі.

Якби хто сказав їй, що таке трапиться в її житті, Людмила Олександрівна ніколи б не повірила. Жила тихо, небагато, без чоловіка, з донькою-школяркою. Викладала в школі, підробляла. Мріяла, що донька до інституту вступить. І тут раптом нещастя — перелом тазостегнової кістки. Не встати самій, не піти. Лікарі говорили: потрібна операція, термінова. І гроші — 2,5 тисячі доларів. Вона лише руками розводила, звідки таку купу грошей узяти. Інвалідом їй залишатися також аж ніяк не можна. Нема на кого їм з донькою сподіватися. Тому й вирішила Людмила Олександрівна продати свою двокімнатну квартирку у віддаленому районі Одеси та купити кімнату в комуналці. Далеко ходити за порадою не довелося. Агентство із торгівлі нерухомістю розташовувалося в її будинку… Було це у вересні минулого року.

А через півроку Людмилу Олександрівну Островську знайшли в холодному напівзруйнованому будинку села Олександрівка Комінтернівського району, за 200 кілометрів від Одеси. На щастя, вона була жива. Увесь цей час покинену всіма жінку, яка пересувалася лише плазом, підгодовували жалісливі бабусі-сусідки. «Вони приносили мені тарілку супу, а я його розбавляла водою, щоб якнайдовше вистачило, — розповідала Людмила Олександрівна співробітникам міліції, які її знайшли. — Сил не було навіть ложку підняти. І ніхто з «рієлторів» не приїхав. За що вони так зі мною? Адже обіцяли. Я їм повірила». «Її привезли сюди та покинули, — розповідали сусідки. — Померла б тут, якби не ми, і ніхто б не дізнався. Може, на те й розраховували?»

Квартиру Островської продали співробітники добре відомого в Одесі агентства нерухомості. Проте ні грошей, ні нового житла жінка так і не побачила. «Рієлтори» посадили її разом із 16-літньою дочкою до машини та вивезли до села Олександрівка. Донька, побачивши, в яких умовах тепер житиме, просто втекла. А мати-інвалід залишилася одна без їжі та грошей. Одного разу, ще взимку, коли жінка вже лічила останні дні, приїхав до неї один із «рієлторів» під виглядом співробітника МВС. Запропонував написати заяву до міліції. Це натхнуло та заспокоїло жінку на якийсь час. Але нічого не відбувалося. І Людмила Олександрівна перестала сподіватися.

«Ви не уявляєте собі, що таке 180 днів самотності, 180 днів голоду та холоду», — повторювала вона потім крізь сльози. Жінку привезли до обласної лікарні. А через місяць арештували директора філії та менеджера агентства, причетних до цієї справи. «Якби не відверте нахабство, з яким діяли ці шахраї, ми б нічого не зробили, — розповідає заступник начальника міського управління ДСБЕЗ Анатолій Корпан. — Але вони навіть не оформили на Островську будинок в Олександрівці, поскупилися. За що й поплатилися. У цих справ із квартирами своя специфіка. Якщо замість проданого житла офіційно купуються хоч якісь квадратні метри, справа переходить до категорії цивільних, а не кримінальних. Ними вже займаємося не ми, а суд. Але, як правило, жертви шахраїв виявляються абсолютно деморалізовані, далеко від міста, без грошей. Вести судові тяжби їм просто не під силу».

Так, відносно щасливе закінчення справи Островської є швидше винятком, аніж правилом. Іншим жертвам шахраїв пощастило набагато менше. За даними Одеської обласної прокуратури, за останні три з половиною роки до правоохоронних органів надійшло 138 заяв громадян про незаконне заволодіння їхнім житлом. Проте, зі слів прокурора області Михайла Гаврилюка, стан досудового слідства із цих справ, а також робота із розшуку осіб, причетних до цих злочинів, донедавна перебували в жахливому стані. «Злочинні угруповання, які займалися привласненням житла, міліція фактично не розшукувала, — каже прокурор. — Фактично не знайшли жодного з підозрюваних, поданого в розшук. Окремі кримінальні справи припиняли без очевидних причин. Але найчастіше їх закривали на підставі того, що не вдається виявити виселеного господаря квартири, якого за цей час уже встигли вивезти кудись до села, хтось став бомжем. Встановили низку незаконних відмов щодо порушення кримінальної справи. Слідчу й оперативну роботу не проводили. Тому прокуратура й порушила питання про притягнення до відповідальності 42 співробітники УМВС за несумлінне ставлення до своєї роботи. І зажадала активізувати роботу із розшуку та затримання осіб, причетних до фактів квартирного шахрайства. Ми так само зобов’язали керівництво обласного УМВС створити спеціальні слідчі групи із цих справ. І ось сьогодні вже фактично довели до кінця справу стосовно кримінального угруповання, до якого входили шестеро осіб, переважно ромської національності. На їхній совісті 12 злочинів, пов’язаних із незаконним заволодінням квартирами. Ще 18 справ за 62-ма епізодами спрямовано до суду зі звинувачувальними висновками. Отже, робота зрушила».

На сьогодні в слідчих органах місцевого УМВС перебувають 73 кримінальні справи, пов’язані з квартирним шахрайством. Розслідують понад сотню випадків незаконного заволодіння житлом. Серед жертв шахраїв здебільшого самотні, немолоді, хворі люди, алкоголіки та діти-сироти — категорія громадян, які легко піддаються впливу та абсолютно не вміють відстоювати свої права. Для кожного випадку шахраї обирали свій спосіб впливу.

Наприклад, одна з фігуранток кримінальної справи протягом шести років видавала себе за співробітника одеського міськвиконкому, складала фіктивні договори й отримувала від довірливих громадян гроші нібито під будівництво житла. У кримінальній справі згадується про 21 епізод такого «ошукання». Проте в цих випадках шахрайка зберігала хоч якусь видимість добровільності угоди. Її «колеги» діяли набагато жорсткіше. Громадянина Єгорова двоє бандитів тривалий час тримали в підвалі, пізніше під загрозою смерті примусили підписати документи на право розпоряджатися його квартирою. Романа Соколовського, людину самотню, безробітну, троє молодчиків вивезли до села на Придністров’ї і кілька місяців тримали там під замком у сараї, вимагаючи, щоб він оформив на них свою двокімнатну квартиру. Соколовському вдалося втекти. Але коли він повернувся до Одеси, виявилося, що його квартиру вже продали чужим людям. Як потім встановить слідство, на основі фальшивого доручення, на якому стояв підроблений підпис Соколовського. Доручення було завірене приватним нотаріусом, який засвідчив і договір купівлі-продажу квартири. Сьогодні одного із фігурантів у цій справі арештовано, двоє перебувають у розшуку.

В аналітичній записці прокуратури зазначається: «Причинами, які сприяють здійсненню кримінальних справ цієї категорії є, насамперед неналежне виконання своїх службових обов’язків, несумлінне ставлення до них приватних нотаріусів, які не роблять нічого для встановлення особи, перевірки в них документів, паспорта, не звертають увагу на психологічний стан клієнтів». Як показує слідство, продаж житла за фіктивним дорученням, завіреним нотаріусом, є найпоширенішим способом шахрайства. Громадянин Андрієвський перебував у лікарні близько місяця. За час його відсутності шахраї продали його квартиру за фальшивим дорученням. Уявіть стан людини, яка, повернувшись із лікарняного ліжка додому, раптом виявляє, що всі речі вивезені на звалище, а в квартирі господарюють зовсім чужі люди.

У вересні минулого року прокуратура області звернулася до Координаційного комітету із боротьби з корупцією в Одеській області з пропозицією зобов’язати управління юстиції провести службові перевірки за фактами реєстрації приватними нотаріусами незаконних договорів і вирішити питання відповідності п’яти приватних нотаріусів службовому становищу. Проте жодних заходів в управлінні юстиції так і не вжили. Чергова справа з «участю» нотаріуса була зареєстрована в січні 2004 року.

Микола Лісогоров, начальник обласного управління юстиції, щоправда, стверджував: «Ми ретельно вивчили факти, викладені в поданні прокуратури. Нотаріуси справді часто помиляються, оскільки не можуть без експертизи відрізнити підробку від цих документів. Ми проведемо своє розслідування та надамо прокуратурі відповідь у встановлений законом термін».

Та в списку тих, кого можна було б прирахувати до «односправців» квартирних шахраїв, сьогодні не лише нотаріуси. Чималу роль у цьому процесі відігравали також судді, члени опікунських рад у районних адміністраціях, самі міліціонери. Кілька суддів Одеси при розгляді справ за позовами про право власності на квартиру виносили рішення у справі, навіть не викликаючи до суду відповідачів. Тетяна Кузнєцова, начальник відділу обласної прокуратури із представництва інтересів громадян і держави в судах, розповідає: «Прокурор області порушив кримінальну справу стосовно судді Суворовського району Одеси, яка винесла незаконне рішення та позбавила житла неповнолітнього Спиридонова. Суддя розглянула позов без участі прокурора та позивача, написавши в рішенні, що прокурор відмовився від своєї позовної заяви. Тоді як прокурора та позивача навіть не повідомили про день і час розгляду справи. Сьогодні цю справу відправили на повторний розгляд з участю прокурора». Цей випадок аж ніяк не поодинокий. Справи, які лягають на стіл прокурора, це лише вершина величезного айсберга, в основі якого лежать сотні, якщо не тисячі людських доль, страждань і поневірянь. Процес «виселення» соціально незахищених громадян за межі міста триває вже близько десяти років. За цей час у місті сформувалася низка організованих груп шахраїв, які працюють під прикриттям цілком легальних рієлторських компаній. Їхніми зусиллями «заселено» десятки сіл області. Попри всі зусилля правоохоронців, процес цей триває і понині. Близько року тому в місті розкрили злочинну групу, до складу якої входила лікар однієї з міських лікарень. Члени групи здобували довіру в стареньких, обіцяли їм утримання та медичну допомогу замість дарчої на квартиру, а потім убивали їх. Останню свою жертву задушили подушкою. У лікарні досі не можуть повірити, що мила жінка-лікар, яку обожнювали пацієнти, могла мати стосунок до подібних звірств. Але життя доводить, що дзвін монет часто заглушає голос совісті та розуму. Ціни на квартири сьогодні ростуть із кожним днем. Отже, «ставки» щодня підвищуються. А разом із ними і ризик потрапити до рук квартирних шахраїв.

Олена АСТРАХОВИЧ, «День»
Газета: 
Рубрика: