У ній до останнього дня не було й натяку на апломб або позу класика, ким, власне, вона вже була. З її трактуваннями можна було сперечатися, але неможливо було не визнавати їх глибоку особистісну виправданість. Те, що після Молостової в Україні не залишилося по-справжньому грамотних, розумних, незалежних від кон'юнктури оперних постановників — очевидно. Те, що залишилося ще менше авторитетних людей, що вміли не просто вигукувати гучні гасла, але дієво допомагати — колегам, акторам, дебютантам — ще більш очевидно. Зі смертю Молостової дуже гостро відчуваєш, наскільки тьмяним, беззубим і банальним став наш художній світ, який ми вважаємо за потрібне урізноманітнювати яскравими пластиковими склянками на презентаціях і машинальним цитуванням чужих фраз і ідей. У Молостової — все було власне: талант, жест, сміх. Бiднiємо.
Середа, 6 листопада
