До лютого Україна визначиться з компанією, яка будуватиме LNG-термінал. Про це повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький. «Зараз у нас є три пропозиції щодо будівництва LNG-терміналу. Ми їх вивчаємо. Я вважаю, до кінця січня ми визначимося остаточно з термінами і з тим, хто буде виконувати ці роботи», — сказав він учора. Переговори, за його словами, ведуть із корейською та китайською компаніями. До кінця ж січня Ставицький пообіцяв визначитися, підпишуть нову угоду щодо термінала чи внесуть поправки до нинішньої. Без відповіді поки що лишається й питання про висновки комісії щодо розслідування скандалу довкола LNG-термінала, який виник через конфуз із Джорді Сарда Бонвіт, який, начебто, від імені іспанської компанію Gas Natural підписав угоду про участь іспанців у будівництві терміналу. Про методику вибору нових партнерів для будівництва термінала зі скрапленого газу «День» запитав директора енергетичних програм центру «Номос» Михайла ГОНЧАРА:
— Південна Корея має чотири потужних LNG-термінали. Усіма ними керує корейська газова компанія «Когаз». Китай також має, як мінімум, три активних LNG-термінали і активно розвиває цей напрямок, бо споживання газу в країні зростає і не весь газ Китай зможе імпортувати трубопроводами. Зважаючи на перспективи появи в скрапленому вигляді нетрадиційного газу в Південно-Східній Азії, Китай ще більше орієнтується на розширення таких терміналів на своєму узбережні. Тому певний досвід створення LNG-терміналів ці дві країни мають (щодо будівництва та управління). Але виникає запитання: чому влада обмежується тільки корейським і китайським варіантами? Адже є інші варіанти: наприклад, номер один у використанні скрапленого газу сьогодні є Японія. У цій країні активно використовують понад три десятки терміналів і, будучи острівною державою, Японія має найбільший досвід проектування та експлуатації терміналів. Є успішний досвід у Великобританії, Франції, Італії. А ми зупиняємо вибір на кількох. Схоже, що серйозні компанії не хочуть мати справу з непередбачуваним партнером. На мій погляд, успіх в цій ситуації супроводжуватиме китайців, бо останнім часом пожвавилася українсько-китайська співпраця в різних напрямках економіки. Упевненості додає й те, що Китай традиційно пропонує комплексний підхід: фінансування та будівництво проекту. Втім, обираючи партнера, треба керуватися принципом комплексної доцільності, а не принципом «мінімальні затрати на проект і максимальні відкати в кишеню». З такої точки зору, найвигіднішим партнером були б США. Адже ні Китай, ні Південна Корея не постачатимуть в Україну скрапленого газу. Тому серед потенційних партнерів мають бути США, які можуть гарантувати Україні постачання скрапленого газу. Непогано було б паралельно залучити їх до того, щоб вони допомогли в будівництві терміналу. До того ж, говорячи про концепцію будівництва терміналу, не варто забувати про питання проходження турецьких проток. Україна має законне право на проходження цими протоками. Однак легше питання Босфору було б вирішувати разом з американськими, ніж із китайськими та корейськими інвесторами.
