Бо саме тут, у бібліотеці Медичі Лауренціана у Флоренції у грудні 2011 року представники Волинської єпархії Української православної церкви серед древніх книжок виявили цей унікальний твір XIV століття. У той час в Італії презентували іншу книгу: факсимільну копію також раритетного видання — Луцького Євангелія XIV століття, котре старше і від Пересопницького. Представляли тут тому, що запросила численна православна громада з Мілану. Водночас виданням зацікавилися й італійські науковці, адже богослужбових книг того часу людство зберегло дуже мало.
Керівник інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії протоієрей Валентин Марчук зазначає, що обидві книги — і Євангеліє, і Псалтир — містять свідчення того, що писали їх не просто на Волині, а й волиняни, адже в деяких місцях вжито місцеву говірку. Якщо видання факсимільної копії Луцького Євангелія видано за кошти меценатів (а це дві сотні людей: від інвалідів і пенсіонерів до «олігархів» місцевого значення), то Луцький Псалтир видано за сприяння благодійного фонду Бориса Клімчука «Рідна Волинь».
Оригінал Луцького Євангелія зберігається в одній з бібліотек Москви, а Луцького Псалтиря — у бібліотеці у Флоренції. І хоча ці книги, як зазначила директор флорентійської бібліотеки Віра Валітутто, — це частина української культури, проте видання такого значення не може покинути стіни закладу в Італії. Тому факсимільне видання є спробою Української православної церкви донести зміст цієї книги до якомога ширшого кола людей і віруючих, і тих, котрі цікавляться і цінують подібні культурні надбання. За словами секретаря Предстоятеля УПЦ архієпископа Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра, котрий також взяв участь у презентації, такі видання — це свідчення того, що слово Христа — вічне. І чим більше буде таких подій, тим більше світ дізнаватиметься про Україну, її історію, культуру і святині. Адже і Волинська єпархія, як зазначав у свій час митрополит Волинський і Луцький Ніфонт, взялася за справу видання факсимільних копій древніх богослужбових книг саме тому, що вони є підтвердженням українців як висококультурної нації з багатою історією.
