Учора МОЗ досить-таки оригінально відзначило Всесвітній день донора. Пропагандою здачі крові на потреби лікарень зайнялися чиновники. До того ж не на словах, а на ділі. «Старт» акції дав заступник міністра Віктор Рибчук, чий приклад потім дружньо наслідували інші співробітники міністерства та журналісти. Такий РR, за який «заплачено кров’ю», можна лише вітати.
За останні 14 років кількість донорів в Україні поменшала практично вдвічі — з 1,46 млн. осіб у 1991 році до 773 тис. осіб у 2004 році. При цьому понад 90% із них — це родичі хворих. У результаті, наприклад, клініки столиці забезпечені препаратами крові та її компонентів лише наполовину. А загалом, як повідомив на вчорашній прес-конференції міністр Микола Поліщук, на одного українця припадають 8,8 мілілітра, тоді як вимога ВОЗ — 13—15 мл.
Причин непопулярності донорства, на думку експертів, у нас щонайменше дві: маленька винагорода (всього 44 гривні за літр) і ставлення до здачі крові. Утім, лікарі одразу застерігають: на Заході поняття «донорство» розуміють буквально — в тому сенсі, що нікому не спаде на думку вимагати за здачу крові гроші. Навпаки, донорів переповнює гордість за свій вчинок: мовляв, завдяки мені комусь вдалося врятувати життя.
В Україні поки що на подібне й не сподіваються. Пропагувати донорство вирішено перевіреним способом: із 1 січня 2006 року, як планується, за 1 літр донорської крові платитимуть уже 108 гривень.
