Проблемою забудови центрального майдану нашої столиці «День» почав перейматися ще тоді, коли там, окрім жахливих котлованів, нічого не було. Міські достойники й самі не уявляли, як то все має виглядати — все робилося «з коліс» та за принципом «якнайдорожче». Наші публікації були помічені, але практично ніхто з причетних до цього неподобства не зважав на їхній зміст. Процес будівництва був максимально закритий і протестуючі архітектори також не могли щось вирішити. Згодом все ж таки домоглися скасування плану розташувати там 108(!) фігур (iз них близько 70 скульптур та бетонні колони, що мали імітувати грецький мармур — їх було б розібрати набагато важче, ніж скляні «теплиці»). Один iз основних генераторів протесту — професор Лариса Скорик — не так давно у нашій редакції заявила про ідею створення цілої громадської організації незгідних із новітніми методами забудови міста. «День» радо підтримав ідею, бо це уповні співпало з тим, про що ми, на відміну від багатьох «активних» ЗМІ, писали раніше.
«Перетворення Києва на помпезну провінцію відбувається вже не перший рік. Профанація у галузі містобудування, архітектури, монументального мистецтва...» Такими словами починається звернення до громадськості представників творчої та наукової інтелігенції, що оформили свій спротив цим ганебним явищам у «Клуб естетичної непокори». 28 вересня 2002 року відбулися установчі збори клубу (КЕН), що об’єднав 100 небайдужих професіоналів, які стурбовані формуванням культурного суспільства і культурної держави. У кінці минулого тижня КЕН провів першу прес-конференцію, окресливши коло проблем та тло, на якому останні паразитують.
Отже, на сьогодні основною метою діяльності КЕНу є «створення механізму, який дозволить громадськості брати участь у прийнятті рішень щодо майбутнього їхніх міст». Президент щойно створеного клубу — знаний художник та драматург Лесь Подерв’янський — впевнений, що «людина відрізняється від тварини тим, що існує у естетичному середовищі». Разом з тим, «є купка людей, які поводяться у цій країні так, ніби роблять у своїй хаті «євроремонт»... Голова Ради КЕНу пані Лариса Скорик йде далі: «Середовище складається не тільки із архітектури, а із музики, із радіо та телепрограм. Це все реалізовується за гроші платників податків. Оцю антиестетику нам так довго нав’язували, що деякі люди вже не розрізняють, де справжнє, а де імітація». Член клубу письменник Андрій Курков каже, що його сюди привів протест, і в свою чергу пропонує створити путівник по поганому смакові Києва із зазначенням авторства усіх «будівничих». Письменник напівжартома каже, що «пам’ятники, які у нас стоять, — це держрезерв кольорового металу», згадуючи при цьому гарну столичну традицію дарувати різні «шедеври» іншим містам... От тільки як бути із проблемою транспортування пам’яток історії (саме так у Кабміні визначили монумент на майдані Незалежності)?
Лариса Скорик пригадує розмову із Генеральним прокурором України Святославом Піскуном — пан прокурор продемонстрував чудове почуття гумору, зізнавшись, що музикою Поплавського із підозрюваних «вибивають» свідчення, мовляв, після кількох хвилин прослуховування вони підписують усе... Йдеться, власне, про розуміння актуальності проблеми на інших рівнях. Як бачимо, воно є. До речі, одним із методів роботи клубу буде його звернення, як громадської організації, до правоохоронних органів, щоб останні давали належну оцінку грубим порушенням законодавства. Окрім того, КЕН буде збирати свідчення таких порушень та широко інформувати громадськість. Вже зараз діє електронна скринька клубу, у яку можна написати, зокрема, про порушення правил та методів забудови, особливо, якщо це стосується заповідних зон, пам’яток історії та культури на території усієї України. Адреса скриньки: [email protected]
Основний напрямок роботи буде носити превентивний характер. Щоб усе відбувалося не «після», а «до». Зараз КЕН опікується ситуацією навколо планованого будівництва на Володимирській гірці сучасного готелю, не забуваючи при цьому Софію Київську, Лавру тощо. Також клуб збирається вимагати змін законодавства, у якому багато норм «чітко не виписані» — цими словами дуже люблять послуговуватися наші столичні «містобудівники». Відповідно, ті, хто спричинився до спотворення міст, мають нести кримінальну відповідальність.
Кажуть, що італійська мафія свої перші великі гроші заробила саме на будівництвах — мости, палаци... У Москві на реконструкцію Кільцевої дороги пішло більше, ніж на всі інші дороги величезної Росії... Ми також маємо безпрецедентну у фінансовому розумінні «реконструкцію» палацу «Україна». Зараз ідуть не менш «вишукані» будівництва.
Кен — японською означає меч. Англійською — «я можу», тобто, здатність втілити певну справу. Український КЕН поєднав у собі ці функції. Для безвідповідальних чиновників, які передусім керуються не естетичними критеріями (кажуть, що й із відповідною освітою у хлопців не все гаразд), а комерційним зиском — клуб буде своєрідним дамокловим мечем. Для людей, що не втратили смаку, можливістю діяти. Меч непокори є мечем захисту. Від несмаку та свавілля.
