Першу лінію метро (3,1 км) було запущено в Лондоні 10 січня 1863 року. Будівництво здійснювала компанія Metropolitan Railways (у перекладі з англійської — «Столичні залізниці»). Від цієї назви, власне, походить слово «метрополітен». У Лондоні, до речі, воно не прижилося. Ту першу лінію там так і називають — «метрополітен», а всю систему — «андеграунд», тобто підземка, або просто «тьюб» (tube) — «труба».
Спочатку перша лінія експлуатувалася на паровій тязі (цікаво уявити собі тунелі, регулярно заповнювані димом), котру з 1890 року замінили на електричну. Друге метро відкрили у Нью-Йорку 1868-го як надземку, третє — у Чикаго 1892-го. Перші поїзди під бруківкою Києва, як відомо, пішли 1960 року.
Найуживаніші слова часто мають кілька значень, зовнішньо далеких одне від одних. Наприклад, входячи у вагон, мало хто замислюється, що «метрополітен» буквально і означає — «столиця».
Ми їздимо в столиці. Сидимо, стоїмо, штовхаємося у столиці. Квитки у столицю подорожчали. Столиця скорочує відстані. Розклад руху столиці. Столицю добре охороняють. На одній зі станцій столиці сталася бійка. Уночі столиця закрита.
Звучить трохи дивно, якщо не враховувати, що столиця — це не так конкретний населений пункт, як певний стан.
Після відкриття метро в місті утворюється додатковий вимір — географічний, соціальний, культурний. Столиця наполягає на різноманітності; метро дає змогу цю різноманітність побачити. Ти спускаєшся біля свого будинку, а через півгодини виходиш на поверхню в місцині, котра була, а інколи й досі є іншим містом.
Кидь у щільну пітьму тунелю, прошиту горизонтальним танком кабелів, сліпуча порожнина станції, раптова метушня людських силуетів, знову тунель. Обличчя сусідів навпроти, за окремими винятками, непроникно розслаблені, наче оповиті легким забуттям, у якому всі рівні і всі різні. Нагадує спільну нірвану кінозалу. Відбиті стукотом коліс, світло і темрява чергуються з кінематографічною чіткістю в рамці вагонного вікна. Геніальний фільм, із якого вже 86 років поспіль режисери позичають кадри і цілі сцени для власних екранних утопій, називається «Метрополіс». Інколи я думаю, що і метро — це просторова цитата з майбутнього, де відчуження втратить сили.
У фільмі 1927 року нижній світ повставав проти верхнього, проте зрештою перемагала згода. Наш далекий Метрополіс не знатиме повстань і війн, бо Столиця стане колом, кордон якого — ніде, а центр — всюди, і жодна влада не змінить цю геометрію.
