Виставка відкрилася в день Медового Спаса, коли за православним звичаєм освячується мед нового збору. Адже проект «Пасіка» присвячено бджолам, бджільництву та людині. Тут вулик, за концепцією автора, є образом ідеального простору, cвіту, в якому панують краса та гуманізм. За місцями реалізації цей проект є міжнародним: тематичні об’єкти вже експонуються в Нью-Йорку та Базелі, а весною 2010 року авторські вулики буде встановлено в Шанхаї. Що ж до київської експозиції, то її склали скульптури гігантських дерев’яних вуликів, графічні роботи, вітражі, фотографії, відео та картини-левкаси. Останнє — це одна з традиційних образотворчих технік, застосовуваних, зокрема, при створенні ікон. Левкасом називався крейдяний грунт, він дозволяє працювати водночас на кількох поверхнях, безпосередньо малювати і продряпувати зображення до нижніх шарів фарби — таким чином у полотні поєднуються живопис і близька до скульптури рельєфність. У певному сенсі співавторами виставки виступили бджоли. Микола Журавель вставляв у вулики рамки оригінальної авангардової форми, експоновані наразі за склом; тут таки висять картини, витримані в «медових» — охристих, жовтих і білих тонах, за композицією подібні до структури тих рамок та вуликів. Самі вулики, дві дерев’яні споруди доволі химерної форми, сусідять посеред залу з манекеном бджоляра, що дивиться на макет пасіки.
На графічних ескізах змальовано бджіл, на фото — той-таки пасічник (його роль виконав сам Журавель) у відповідному білому костюмі, а також бджоли та люди у бджолоподібних костюмах. На відео — документація різних стадій проекту, від спорудження до встановлення вуликів, серед іншого тої частини «Пасіки», котра називається «Агресивне бджільництво». Сем Хантер, мистецтвознавець з Принстонського університету і куратор проекту з американського боку, наголошує: «Вже сама назва акції — оксюморон, тому що за своєю природою бджільництво — гуманне та дещо медитативне заняття. У відеозаписах, які документують руйнування та спалювання вулика, художник показує перевернутий світ, трансформуючи мирне царство у віртуальне пекло. Замість використання диму для гуманного переселення бджіл у вулик або з нього, емоційний пасічник використовує жорстоку силу вогню та повністю руйнує бджолиний будинок. Аналогічним чином шокуючі жорстокі алюзії вказують на світ навколо нас, де традиційні цінності несподівано руйнуються. Символізм вулика як храму, в якому чудовим чином народжується золотий мед, постає корумпованим, при спалюванні вулика золотий колір стає кольором комерції, співпраця мутує в домінування».
На відео спалення вулика пасічником прямо на вечірній вулиці за допомогою газового пальника чергується з кадрами війн, терактів, жорстоких сутичок, забрудненої природи та інших лих, спричинених людиною. Загалом такий характер всієї експозиції: її об’єкти виконані у доволі прямолінійній манері, нових ідей — мистецьких або суспільних — там дуже мало; більшість творів справляють враження вже десь бачених. Але у своїй цілісності, як певний простір, ба більше, як певне середовище, «Пасіка» є безумовно цікавим проектом.
