Початок 40-ї «Молодості» цілком відповідав патетиці ювілею: церемонії відкриття у Національній опері імені Шевченка, Жерар Депардьє і Рената Літвінова в якості ведучих, «ВВ», Ніно Катамадзе і «Сплін» у музичних інтермедіях, і, зрештою, небувала в історії українського кіна присутність в одному місці, в єдиний час знаменитих режисерів і акторів. На сцену піднялися Софі Марсо, Фанні Ардан, Крістофер Ламбер, Володимир Меньшов. Усі вони отримали почесних «Золотих оленів» за внесок у світове кіномистецтво.
Власне, того ж вечора Марсо і Ламбер представили фільм, що відкривав фестиваль — франко-колумбійську мелодраму «Картагена» (за романом Еріка Холдера «Доглядач») — режисерський дебют Алана Монна.
І Франція, і Латинська Америка відомі у кінематографі в тому числі й завдяки регулярному виробництву слезливих любовних історій. Відповідно, Ламбер і Марсо мають чималий досвід гри саме в таких стрічках.
Діється в одному з найбільш мальовничих міст країни Колумбії — приморській Картагені. Лео (Ламбер), колишній чемпіон з боксу, намагається втопити в алкоголі свої життєві невдачі. Робота йому потрібна так само для розради. Однак він влаштовується у доволі несподіване місце: доглядати паралізовану француженку Мюріель (Марсо). Попередні доглядачки, дівчата, витримували лише кілька днів. Про Мюріель турбується відверто закохана у неї Люсія (Маргарита Роза де Франциско). Згодом з’являється і третя жінка — юна хуліганка і перспективна боксерка Ліна (Ліннет Гернандез Вальдес), котру Лео на спір зі своїм давнім приятелем-тренером збирається зробити справжнім бійцем. Складається своєрідний любовний чотирикутник — наскільки ж хиткий, настільки й небезпечний.
У першій половині фільм драматургічно захопливий. Є така ризикована невизначеність: чи побачимо далі авторську версію «Крихітки на мільйон доларів» — історію про втомленого чемпіона, що прагне передати корону молодій дівчині з непередбачуваними для обох наслідками? Чи все вибухне пристрастями і феєрверком насильства? Чи побачимо витончену декадентську кіноновелу про кохання?
Режисер обрав найпростіший шлях. Його можна зрозуміти — пропрацювавши майже 20 років у якості асистента або виконавчого продюсера на чужих картинах, він не міг ризикувати у своїй першій режисерській спробі. Розрахунок на акторів певного покликання виправдався: Ламберт цікавий в амплуа захриплого чолов’яги з м’яким серцем, так само Марсо добре відпрацьовує зміни героїні від наїжаченої пацієнтки до посвітлілої від кохання жінки. Однак із рештою складніше.
Власне, загальний настрій і режисура фільму якраз пояснюються поєднанням французьких і латиноамериканських традицій мелодрами. Від перших у фільмі вишукана композиція деяких кадрів, європейська стриманість акторів, наскрізний мотив жовтого кольору (правда, дещо незрозуміло, до чого він), від других — використання найпростіших подразників для тиску на сльозові залози глядача — від надмірно жалісної музики (музика — Флоренсіа ді Консіліо) до щемних діалогів. Назагал — «латинських» елементів явно більше, і це шкодить фільмові.
Та, зрештою, це лише жанрове кіно з основним завданням — розчулити публіку і зробити це, по можливості, красиво. Саме з жанрових, комерційних картин і починаються всі серйозні фестивалі — так що й тут «Молодість» не пасе задніх.
Звіти про підсумки фестивалю дивіться в нашій газеті наступного тижня.
Фестивальні покази проходять в кінотеатрах «Київ» та «Жовтень».
P. S. Ексклюзивні інтерв’ю із Софі Марсо та Крістофером Ламбером читайте на стор. "ТАЙМ-АУТ"
