У Крим вже повернулося понад 250 тисяч кримських татар, утворилося більше за 300 селищ їх компактного мешкання. Але не вирішено ще багато проблем їх облаштування — бракує шкіл, лікарень, доріг, енергії, палива, будматеріалів, фінансів. 2000 року з державного бюджету на ці цілі виділено 40 мільйонів гривень. Потребують вирішення й політичні та духовні проблеми кримських татар. А одним із найбільш актуальних сьогодні є питання власності на землю. Детальніше про це «День» запропонував розповісти народного депутата України, голову меджлісу кримськотатарського народу Мустафу ДЖЕМIЛЄВА.
— Мустафо-ага, який погляд меджлісу на проблему участі кримських татар у приватизації землі в Криму? Що ви збираєтеся зробити з цього питання?
— Це дуже складне питання. Річ у тім, що закон і укази Президента не враховують особливостей Криму. Зараз ми направляємо свій документ Леоніду Кучмі, в якому просимо його вжити заходів до того, щоб вирішити це питання справедливо. У іншому разі 87 відсотків кримських татар не зможуть отримати землю. Паювання проводиться зараз лише серед членів КСП, в які багато хто з кримських татар не могли вступити з різних причин. Адміністрації в районах Криму намагаються провести цю роботу якомога швидше, вже зараз багато хто з них розводить руками й каже «Землі немає!». Може створитися ситуація, коли безземельні кримські татари змушені будуть мати справу не з державою, а з приватниками. Це не що інше, як спроба створити в Криму конфліктну ситуацію на грунті розподілу землі. Тому ми пропонуємо переглянути умови й забезпечити кримським татарам рівне право участі в паюванні землі.
— Як розвивається ваша співпраця з урядом Криму, які питання вже вдалося вирішити, а які проблеми ще існують?
— Велику роль відіграє розуміння особисто Сергієм Куніциним і деякими іншим членами кримського уряду проблем кримськотатарського народу. Зіграла роль і постанова про право кримських татар на отримання землі, видана урядом, але, на жаль, швидше психологічну, аніж юридичну. Ми цінуємо правильну позицію Сергія Куніцина в цьому питанні. Однак і тут багато проблем. Дію постанови зупинено прокуратурою Криму, оскільки дійсно існують певні розбіжності в трактуванні положень закону та указу Президента.
Щоправда, мені іноді легше домовитися про зустріч з главою уряду Туреччини, аніж з Куніциним, він, мабуть, дуже сильно зайнятий, я це розумію. Але наші проблеми такі, що їм потрібно було б приділяти більше уваги!
Подивимося, як йтимуть справи далі. Мене насторожує те, що багато які проблеми, які ми обговорювали в травні минулого року так і не вирішуються. Зокрема це стосується проблеми представництва кримських татар в органах влади. За нашими даними сьогодні воно в десять разів нижче, аніж відсоткове співвідношення кримських татар до загального числа населення Криму. Це волаюча дискримінація нашого народу. І хоч багато хто вважає меджліс дуже радикальною структурою, але в зв’язку з багатьма виявами несправедливості до кримськотатарського народу, нам часто доводиться навіть стримувати радикальні вияви протесту.
У розв’язанні всіх наших проблем я дуже сподіваюся на прийняття Закону «Про статус кримськотатарського народу в Україні», проект якого вже давно розглядається в комісіях Верховної Ради України. Цим законом дуже багато які питання було б знято. Там вирішується й питання представництва кримських татар у органах влади, і питання топоніміки. Хоч і не на сто відсотків так, як ми б хотіли, проте закон спроможний створити правову цивілізовану базу життєдіяльності нашого народу на своїй Батьківщині. Якщо ж цей закон не буде прийнято, тоді я повинен сказати, що рівень конфліктогенності тут сильно зросте…
— Які ви бачите шляхи та можливості, а також умови нормалізації стосунків Верховної Ради Криму та меджлісу кримськотатарського народу?
— Я тут знову сподіваюся на майбутній закон про статус кримськотатарського народу. Тоді й Рада міністрів, і Верховна Рада Криму чинитимуть згідно із законом. Але я не думаю, що з паном Грачем можлива якась співпраця, тому, що він і так чудово знає ситуацію й наші проблеми. Але якщо буде ухвалено закон, то хто б не був спікером або главою уряду, повинен буде виконувати його вимоги.
— Як організована робота консультативної Ради представників кримських татар при Президентові, і яку роль він уже зіграв?
— На жаль, він переважно так і залишився на папері, тому, що ми не домовилися про зміст Положення про Раду. Каменем спотикання залишається пункт про те, як Рада має формуватися. Адміністрація вважає, що всі її члени повинні призначатися. Але це дуже небезпечно тим, що можна припуститися помилки і призначити в Раду тих, хто насправді кримськотатарський народ не представляє. Це ж нівелює значення Ради, яка повинна складатися з повноважних і обраних народом представників. Ми пропонуємо, щоб члени ради обиралися нашими співвітчизниками, а Президентом — затверджувалися. Але адміністрація Президента з цим не цілком згодна, вони кажуть, що це вже прерогатива Верховної Ради України, оскільки Президент не може формувати представницькі органи…
Останнім часом кажуть навіть про те, що підготовано проект створення Ради представників депортованих, а це вже змінює суть того, про що ми раніше домовлялися. Я не думаю, що меджліс, та й загалом кримськотатарський національний рух братиме участь у такій Раді…
Зараз наші документи, які ми представляємо Президентові України, ми підписуємо як Рада представників кримськотатарського народу…
— Чи сприяє розв’язанню проблем кримськотатарського народу ваша участь у роботі Верховної Ради України?
— Так, хоча мені багато часу доводиться приділяти роботі меджлісу кримськотатарського народу, але саме наша участь у парламенті зіграла важливу роль у виділенні 40 мільйонів гривень в бюджеті 2000 року на облаштування депортованих, що повернулися в Крим. Я задоволений останніми подіями, формуванням правоцентристської більшості в парламенті, в роботі якого і я беру участь. Я вважаю, що Президент країни дійсно повинен мати право розпускати парламент у разі його неконструктивної роботи, але я думаю, що нинішньому складові розпуск не загрожує. Поки що для цього підстав немає. Ми цілком можемо виробити цивілізовану та узгоджену лінію всіх гілок влади. Разом з тим, хотілося б, щоб весь склад парламенту більше розумів такі проблеми та потреби, які відчуває наш народ. Наприклад, якщо навіть прогресивний парламент не ухвалить закон про статус кримськотатарського народу, то постає питання, а чим же тоді ця правоцентристська більшість відрізняється від комуністичної, котра все життя нас переслідувала? І далі — якщо буде двопалатний парламент, то як і наскільки в ньому буде представлено інтереси кримських татар? Якщо адекватно ситуації — тоді це одна справа, а якщо їх знову буде проігноровано — тоді яка ж ціна цих змін? Я вважаю також, що не можна повністю скасувати депутатську недоторканність, ця норма застосовується в усьому світі. Мабуть, тих змін, які вже внесено, і досить — тобто, положення про те, що депутата може бути заарештовано лише після звинувачувальної ухвали суду, — цієї норми цілком достатньо.
— Цього року знову починають говорити про те, що меджліс до 18 травня готує акції непокори, що може налякати потенційних курортників і знову вас звинуватять у зриві курортного сезону. Що ви скажете з цього приводу?
— Ну, по-перше, в Криму ще ніколи 18 травня не було кровопролитних подій, які б налякали курортників. Цей чинник просто використовують у своїх пропагандистських цілях конкуруючі російські курортні регіони. Ціна цих методів — відома. Якби не було цієї проблеми, конкуренти в бізнесі вигадали б іншу. Я гадаю, що головна проблема кримського курорту — в недостатньому рівні сервісу. Якщо його вдасться піднести, тоді будуть і туристи. У кримських татар немає ні найменшого наміру зривати курортний сезон. У той же час я повинен сказати, що ми ніколи не будемо заложниками курортного бізнесу, а мир і спокій тут ніколи не можуть служити виправданням для дискримінації нашого народу. Якщо не хочуть зриву курортного сезону, то повинні заздалегідь вирішувати назрілі проблеми, а не звалювати все на кримських татар. Поки що ми просунулися лише в тому, що нас вислуховують, але вирішувати наші проблеми не хочуть…
