Вже звичним для шанувальників цього колективу стало поєднання в програмі вечора творів XVII—XVIII століть, які належать до шедеврів світової музики, і творів, створених ближче до нашого часу, але анітрохи не менш цікавих. Радість упізнавання знайомої і улюбленої музики у слухачів змінюється свіжістю сприйняття творів, які не так часто нині виконуються. Цього разу в Національній філармонії України звучала музика Іоганна Себастьяна Баха і його сина Карла Філіппа Еммануїла Баха, Арнольда Шенберга, а також твори Ігоря Стравінського, чий 125-річний ювілей від дня народження музичний світ відзначає цього року. Різноманітна програма була сприйнята слухачами на єдиному диханні, як яскрава, так і повна драматизму, від гумору до танцювальних ритмів, музика сприяла загальному піднесеному враженню від усього концерту. Чималу роль в створенні привітної атмосфери камерного музикування зіграла і та невимушеність, з якою маестро тримається на сцені: Богодар Которович — з тих музикантів, чия сценічна чарівливість надихає і виконавців, і публіку.
Вечір відкрився Бранденбургським концертом Баха №3 соль мажор, який складається з трьох частин (середня з яких — каденція клавесина). Урочиста і радісна музика, повна свіжості і енергії, геніальна, як вся творчість цього композитора, надала всім учасникам ансамблю можливість виявити в рівноцінних за художньою і технічною складністю партіях свою майстерність і підтвердити в черговий раз статус солістів: адже така назва колективу зобов’язує підтримувати високий професійний рівень.
У концерті для флейти Карла Філіппа Еммануїла Баха в супроводі струнних, артисти оркестру дещо відсунулися на другий план, щоб показати у всій красі чудову солістку — Богдану Стельмашенко. Її енергія, віртуозність, яскрава творча індивідуальність, прекрасне звучання флейти відтінило і прикрасило звучання струнних інструментів, з яких складається ансамбль «Київських солістів». А темпераментна музика, сповнена драматичних контрастів (від шляхетної лірики до бурхливої патетики) вражала уяву своєю свіжістю і оригінальністю.
Другий відділ відкрився «блоком» творів І. Стравінського: прозвучали концерт ре мажор для струнних, написаний композитором зразу після Другої світової війни; три п’єси для струнних (1914); «Російська пісня» з опери «Мавра», 1922 р. (соло на віолончелі — Наталя Яропуд),; «Російський танець» з балету «Петрушка» (1911). Твори різних років наочно продемонстрували різні грані творчої манери великого Стравінського: його винахідливість в царині гармонійної мови, риси різних стилів: від язичницьких інтонацій і фольклорних жанрів до неокласицизму. Ще один номер програми, Ноктюрн для скрипки, арфи і струнних Арнольда Шенберга, зримо втілив красу музичного діалогу двох інструментів у супроводі камерного оркестру. Тут партії соло у Юрія Стьопіна (скрипка) і Наталі Кметь (арфа). Ноктюрн, поетичний і світлий, був створений автором у 22-річному віці — до початку його творчих експериментів, які пізніше привели його до принципово нового, далекого від романтизму музичного стилю.
Ця програма зачарувала всіх, хто був присутнім у залі: публіка гаряче приймала аж ніяк не «попсу», а найвишуканіші шедеври світового музичного репертуару.
