Разом з тим, заявив Г. Петер, якщо врахувати, що Дніпропетровщина минулого року зібрала понад 3 млн. тонн зернових, то встановлені прокурорськими перевірками приписки становлять лише 0,13 відсотка від загальної кількості зерна. А тому, на його думку, істотного впливу на стан справ у області вони нібито не мали.
Проте прокуратурою одночасно було встановлено чимало інших порушень. Незважаючи на те, що, згідно із законом, керівники сільськогосподарських і переробних підприємств зобов’язані задекларувати запаси зерна, які перевищують 50 тонн, багато хто з них цього не зробили. Такі факти встановлено на ряді підприємств Синельниківського, Криворізького та Софіївського районів області. Наприклад, посадові особи Балівського комбінату хлібопродуктів ДАК «Хліб України» на 1 березня задекларували 2606 тонн зерна, що перебуває в них на зберіганні, в той час як його дійсна кількість становила 3300 тонн.
Поганий облік зерна, за спостереженнями прокуратури, не дозволяє встановити його точну кількість, оскільки багато господарств зберігають частину врожаю на своїх складах або без декларування вивозять його до інших регіонів, де за зерно дають більш вигідну ціну.
Особливий неспокій прокуратури викликали факти фальсифікації даних про кількість зерна, яка зберігається в запасах Держрезерву. Протягом 2001—2002 років, повідомив Г. Петер, посадові особи Павлоградського комбінату хлібопродуктів, точно знаючи, що на підприємстві немає 2559,6 тонн зерна, які було прийнято на відповідальне зберігання, щомісяця складали й відправляли до дніпропетровської філії ДАК «Хліб України» і до органів статистики звіти, що не відповідають дійсності. Розслідування обставин показало, що в області бракує близько 19 тисяч зернових із запасів Держрезерву, але ця недостача поступово склалася за останні 4—5 місяців. «Річ у тім, — пояснив Г. Петер, — що Держрезерв повинен розраховуватися за зберігання його зерна, але не розраховувався вже 10 років. Тому керівники елеваторів забирали зерно для розрахунків за зберігання. Одночасно зростала й недостача, яку приховували».
За фактами цих та інших приписок, якими, на думку Г. Петера, займалися на всіх рівнях — від районної адміністрації до керівників господарств — порушено 14 карних справ, внесено 24 подання і вказівки, а також поставлено питання про адміністративну та дисциплінарну відповідальність ряду посадових осіб.
