Таку ініціативу виявили місцеві жителі села П’ятигори Здолбунівського району. Перший БТР, який привезли в тутешню майстерню, був не просто не на ходу. Його доправили в розібраному стані. Місцеві майстри лагодили бронетранспортер шість тижнів. Працювали без вихідних по 12 годин на добу і таки поставили його на колеса. По тому були тестування — механіки мусили переконатися, що все працює без збоїв. І лише після того, як місцевий священик освятив техніку, її днями передали військовим. Тепер у майстерні своєї черги чекають ще два БТРи.
«Якось у «Фейсбуці» я прочитав, що на військових складах зберігається чимало неробочої техніки. Тоді й виникла ідея її відновити, — розповідає мешканець села П’ятигори, активний учасник Майдану Ігор Щебет. — Свого часу я служив у армії. Військова спеціальність — водій БРДМу, я знаюся на техніці, тому й вирішив взятися за таку справу. Зустрівся з військовими. Мені сказали, що зараз ремонту потребує БТР. Ми ризикнули й забрали його в майстерню».
Чоловік займається виготовленням металовиробів, тож для ремонту військової техніки віддав своє приміщення. Йому почали допомагати ще п’ятеро місцевих мешканців. Роботи виявилося багато — на бронетранспортері живого місця не було, кажуть майстри. Замінювати довелося дуже багато деталей: кардани, двигуни, генератор, радіатор, гальма, підкачку. Щоб працювати було легше, Ігор Щебет знайшов у Інтернеті необхідну літературу й приніс у майстерню комп’ютер — щоб хлопці, які лагодили бронетранспортер, мали під рукою інструкції.
«Спочатку працювали без вихідних. Бувало, засиджувалися в майстерні й до півночі, й до третьої ночі. Дуже хотілося завершити один етап, щоб до нього більше не повертатися, і переходити до наступного. Але згодом стало помітно, що люди почали виснажуватися. Тепер працюємо по шість днів на тиждень. Однак свій вихідний бере кожен по черзі — щоб робочий процес не переривався, — пояснює Ігор Щебет. — У майстерню прийшли працьовиті хлопці. Серед них є й такі, що зуміли спорядити саморобні трактори. Тепер лагодять військову техніку».
Щоправда, щоб повністю відремонтувати БТР, доводиться шукати і вузькопрофільних спеціалістів, кращих у своїй сфері. Адже це не сільськогосподарська техніка, а військова, тому ризикувати не можна. На щастя, потрібні фахівці завжди знаходилися, а коли дізнавалися, в чому справа, з готовністю йшли назустріч. Так само траплялося й із комплектуючими деталями, які відшукати не так просто, а ще — зі спеціальними інструментами. До речі, майстрам вдавалося знаходити й доволі рідкісні екземпляри. До того ж їх продавали за символічні суми — те, що коштувало 800 гривень, віддавали за 25.
«Насправді ця тема дуже об’єднує. Знаходимо один одного через соціальні мережі, розповідаємо, чим займаємося, і зрештою маємо підтримку. Завдяки волонтерській допомозі під час ремонту БТРу вдалося закупити додаткові комплектуючі, на які спочатку й не розраховували. Однак вони врешті-решт дуже знадобляться, — переконує Ігор Щебет. — Не знаю, як дякувати усім тим, хто допомагає і працею, і ресурсами. Буває соромно за те, що не відписую їм у «Фейсбуці». Просто ніколи зараз там сидіти».
Чоловік переконує: доки будуть сили і можливості, готові лагодити БТРи й надалі. Головне зараз — допомогти військовим на сході й зробити так, щоб українська армія була сильною.
