Днями керівники силових структур голосно з’ясовували стосунки. Очевидно, цей скандал, окрім усього іншого, призведе і до репутаційних втрат України. Проаналізувати причини конфлікту і його можливі наслідки в контексті проблем забезпечення національної безпеки намагалися гості прямого ефіру Радіо Свобода. Одним із учасників обговорення був народний депутат, голова Комітету ПАРЄ Сергій ГОЛОВАТИЙ. Подаємо деякі його міркування:
— Мене дивує, що вони коментують, дають оцінки. Та в такій ситуації ці всі структури повинні були б негайно скликати засідання, звернутись до президента колективно і обговорити ці питання там. А вони перетворюють це в базар. Один кинув, як баба базарна, щось, а вони відповідають в тому ж стилі, вони ведуть себе абсолютно однаковісінько.
Причому, якщо почитати їхні заяви, то вони великою мірою є брехливі, особливо заява генпрокурора, який каже, що він постійно тримає в полі зору виконання зобов’язань, які Україна взяла, вступаючи до РЄ стосовно реформування прокуратури.
Ні. У цьому, між іншим, Порошенко правий по суті, коли він говорить, що на даний час ні СБУ, ні органи внутрішніх справ, ні органи прокуратури у своєму нереформованому, фактично радянському стані, всі структури СБУ, прокуратура, МВС до сьогоднішнього дня, попри те, що у нас уже 14 років незалежності, що у нас уже буде 10 років Конституції, в яких реформовані ці органи, зокрема прокуратура.
Але за ці 10 років Конституції, 14 років незалежності вони залишаються радянського взірця за структурою, за функціями, за способом дії, за поведінкою. Нічим прокуратура Піскуна не відрізняється від прокуратури Вишинського, нічим абсолютно.
Тому в цій ситуації по суті Порошенко і правий. Але вибачте, нацбезпека — це найзакритіша тема, а у нас це на базарі, політичному базарі.
Скажіть, будь ласка, скільки разів за нашу політичну діяльність, я в парламенті вже четверте скликання, ми хоч раз слухали звіт голови СБУ, що вони робили в цьому напрямку, щоб ми побачили, що СБУ вже не КГБ, що воно не здійснює суцільну «прослушку» всіх і вся для політичних цілей і переслідувань, а що вони дійсно дбають про нацбезпеку, про внутрішній фактор, про збереження населення, про надання їм послуг, охорону здоров’я, про збереження національної культури, про забезпечення національно-інформаційного простору.
Звичайно, що хтось дивиться на національну безпеку через незахищеність кордонів. Ради Бога. Хтось дивиться через призму, чи у нас є потужна армія. Хай цим дійсно займається Міноборони. Я дивлюся на національну безпеку через призму того, чи здатен цей народ вижити, розвиватися, стати повноцінним суспільством. Ні, умови йому незабезпечені.
Те, що я дивлюся на національну безпеку через призму прав людини, то я вам можу конкретний приклад навести один, який є квінтесенцією того, як можна проілюструвати, що права людини, їх захищеність, дотримання — це є дійсно один із головних чинників, які мають бути поставлені наріжним каменем питання національної безпеки.
Візьміть, будь ласка, справу Гонгадзе. Є конкретна справа. Немає журналіста. Згадайте діяльність СБУ Деркача. Що, вона не переслідувала тих, хто хотів з’ясувати правду?
Хіба експерта Воротинцева не переслідувала прокуратура? Хіба до експерта Кармелюк МВС не прийшли напередодні новорічної ночі з паспортом вимагати, і вона виїхала з України? Хіба через дії СБУ експерт Валерій Івасюк не виїхав за політичним притулком до Великої Британії? Це були дії прокуратури, МВС, СБУ.
