Наступного ж ранку, коли стало відомо, що губернатором Волині стане молодий політик, керівник виборчого штабу Віктора Ющенка в області Володимир Бондар, стовпи у Луцьку були завішені листівками з текстом: «Доборолись. Бондар — губернатор...». Невідомі автори вкладали у текст явно іронічний зміст.
Через місяць після призначення я запитала Володимира Нальковича про його ставлення до цього «голосу народу». Чи не хочеться йому і самому час від часу вщипнути себе за руку і перепитати: «Бондар — ти справді губернатор?..» Запитання було йому явно неприємним: «Не з вулиці прийшов, з посад не менших!» І справді. Це був той Бондар, який на останніх парламентських виборах «однією лівою» переміг місцевого «олігарха», не маючи грошей на ремонт вулиць, придбання апаратури для медичних закладів і персональної допомоги стражденним, чим у значній мірі володів суперник.
Що змінилося на волинському владному Олімпі з приходом нового «царя»? Найперше були нарешті відкриті центральні двері у приміщення обласної держадміністрації, бо за попередника — міліцейського генерала Француза — всі ходили через бічні. Міліцейський пост при вході вже не так прискіпливо допитує відвідувачів: а були часи, що і журналісти мусили щоразу брати перепустки... З залу засідань у підвали адміністрації відправлено неоковирні портрети осіб, які керували Волинню з часів Другої світової війни (тобто з приходу других, як тут кажуть, світів). А у коридорах на стінах з’явилася фотовиставка про «помаранчеві» події... Та ще губернатор пішки ходив у їдальню облдержадміністрації і стояв у загальній черзі.
Можливо, вперше у моїй журналістській біографії інтерв’ю не вийшло. Воно, швидше, нагадувало «протокол про наміри», бо молодий губернатор ще відчутно «плавав» у проблемах. Проте його противники явно «обламалися». З часом Володимир Налькович (його вже давно ніхто на Волині відкрито не називає просто Володею) зумів впевнено посадити себе на найвище посадове крісло. І цю впевненість видно навіть на фотознімках... Вище піднята голова, суворіше стиснуті уста, конкретніша мова... За час керування областю новий губернатор проявив себе і як господарник (почато спорудження великого промислового підприємства за гроші іноземних інвесторів), і як «конфліктна» людина. Конфліктна не у розумінні рис характеру: за цих кілька місяців, що «помаранчеві» на Волині при владі, може, хіба бабуся у глибокому поліському селі не чула про суперечку губернатора та його команди, наприклад, з прокурором області Андрієм Гілем і його командою. «... У першу чергу дуже незадоволений роботою прокуратури: вважаю, що в області з тих чи інших причин вона не виконує свої функції. Багато прокурорів замішані у сумнівних справах. Дуже прикро, що їхні імена не сходять зі шпальт газет. Поки що я не дав для себе відповіді на запитання: що є сьогодні прокуратура Волині. Чи це низькопрофесійна структура, яка не може виконувати свої прямі обов’язки, чи це структура, яка відверто залежить від криміналу. Відповідь шукаю», — говорив він через першi 100 днів на посаді губернатора.
Прокурор області, у свою чергу, на одній з прес-конференцій повідомив, що «страждає» через те, що зачепив близькі Бондарю комерційні структури: «Він мені сказав не зачіпати його друзів. На що я відповів: то дайте список усіх ваших друзів!». Журналісти, замучені прес-конференціями, на яких одна сторона звинувачувала іншу, запропонували прокурору і губернатору вийти на люди удвох, проте цього не сталося.
Днями відбулася інтернет-конференція, до якої (як до новітнього способу спілкування з громадськістю) волинський губернатор вдався першим серед своїх колег. Відбувалася вона у присутності журналістів і проходила у режимі «он-лайн». Ось найцікавіші фрагменти інтернет-конференції.
— Уряд, влада говорять про економічне зростання в Україні, а ціни в магазинах і на базарах постійно зростають. Як ви це поясните?
— Економічне зростання — не тільки цінова політика. По-перше, проблема у тому, наскільки збалансовані попит і пропозиція, по-друге — що малозабезпечені верстви можуть собі дозволити купити за прожитковий мінімум. Рівень соціальних виплат для незахищених категорій — під особливою увагою уряду. Збільшення доходів населення випереджає ріст цін, тому у збільшенні цін немає загрози економічнiй стабільності України.
— Чи закінчилося ваше протистояння з прокурором області Андрієм Гілем і як ви прокоментуєте ситуацію, що склалася з начальником УМВС в області Михайлом Лебідем? (Йому, як відомо, Президент запропонував подати у відставку просто на засіданні колегії Міністерства внутрішніх справ. — Авт. ).
— Колись у нас був такий голова Верховної Ради Олександр Ткаченко. То складалося враження, що його виносили з посади разом зі стільцем. Мені здається, що пана Гіля теж будуть виносити разом зі стільцем. Він ще буде триматися за цю посаду, як і інші прокурори, яким, я вважаю, не місце у прокуратурі. Але ми винесемо і викинемо ті стільці, якщо треба буде — це я вам гарантую!
Мені прикро, що Михайло Лебідь розказує, начебто у правоохоронних органах все нормально, тільки, мовляв, його не зовсім правильно зрозуміли... Хіба секрет, що через Волинь проходили тисячі автомобілів і розмитнювалися за незаконними схемами? Хіба не відомі прізвища керівників МРЕВ? А він саджає цих керівників за три дні до колегії і показує, як він бореться. Повинен нагадати, що проти них вже рік відкриті кримінальні справи, а не за три дні до колегії. Я запитую слідчих: на них зібрано вже достатньо матеріалів? Ні, кажуть слідчі. Побачите, що їх відпустять рішенням прокуратури через два чи п’ять днів після того, як пройде колегія. Скажіть, будь ласка, кого ми дуримо?
— Чи має Антон Кривицький бути мером на наступну каденцію? Питаю як жителя Луцька, виборця, а не посадовця. (Тут інтрига в тім, що Бондар як політик багато в чому сформувався під впливом і за підтримки луцького міського голови Антона Кривицького, в апараті якого працював і був навіть відзначений орденом. Кажуть, що Кривицький поступився місцем Бондарю на останніх парламентських виборах — зняв свою кандидатуру, хоча цілком вірогідно, що народним депутатом став би саме він. — Авт. )
— Я лучанин, тому проблеми міста мені знайомі. Щодо їх вирішення ми завжди знайдемо спільну мову з міським головою. З питань, які міськвиконком вирішує не належним чином, то тут я буду принциповим. Це й питання житлово-комунальної сфери, неналежного ставлення чиновників до простих людей, житлові проблеми, інші гарячі питання. За це я критикував і буду критикувати міського голову. Тут треба наводити порядок, і гадаю, що це робоча форма стосунків, а не зведення якихось особистих моментів... З позицій просто лучанина вважаю, що місцева влада потребує зміни. Кривицький був добрим головою багато років поспіль, він дуже багато зробив для міста. Йому за це — особлива шана і повага. Але суспільство змінюється, сьогодні позиції дещо інші. Потребують змін й підходи до вирішення проблем розвитку міста...
(Проте нещодавні соціологічні опитування показали, що кандидатуру Антона Кривицького на наступних виборах міського голови нині підтримує 70 відсотків громадян «столичного» міста Волині. — Авт. ).
— Чи бачились ви після президентських виборів зі своїм попередником Анатолієм Французом?
— Не бачив, не чув, не цікавився і цікавитися не буду. Моїм колегам-попередникам пощастило більше. Тому що прийшов керівник, розказав про проблеми в області — це нормальна зміна влади. А Француз утік... Швиденько, поки люди йшли на мітинг, сів у джип, виїхав, і з того часу не повертався. Ще не закінчилася «помаранчева» революція, а він вже забрав свої речі.
— У Рівному з’явилися бігборди з картою Великої Волині, де центром позначене Рівне, а також написано: «Рівне — серце Волині», «Рівне — батьківщина УПА»...
— Від мене очікують публічного зведення рахунків з паном Червонієм? Вважаю, що це не рівень. Щодо Рівного я як лучанин не відчуваю жодного комплексу. Бо доводити свою позицію треба тому, хто слабший. Лучани, які вивчали історію та географію, на відміну від рівненського губернатора, знають і розуміють, що центром Волині є Луцьк — так є і так буде завжди! Велику Волинь придумав не Червоній. Я казав Василеві, що найлегше поставити плакат. Набагато складніше зробити біля нього дорогу.
P.S. Учора стало відомо, що Волинь отримала нового прокурора. Ним став Микола Франтовський, який працював на посаді заступника прокурора Донецької області Олексія Баганця. Як повідомив на представленні голова Волинської облдержадміністрації Володимир Бондар, новому прокурору вирішено надати як службове житло особняк у центрі Луцька, який був у свій час «гостьовим будиночком» обкому компартії України. Коли ж на Волині «зацарював» Анатолій Француз, у домі за бюджетні кошти було проведено шикарний ремонт, та пожити у ньому міліційний генерал вже не встиг... Олексій Баганець, до речі, теж у свій час очолював волинську прокуратуру... А Андрія Гіля переведено прокурором Житомирської області.
