Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Не соромтеся... розмовляти українською!

8 листопада, 2003 - 00:00


Завтра — День української писемності й мови. Вчені-філологи визнають її однією з найрозвиненіших мов світу. Курс української мови та літератури читається в навчальних закладах Сполучених Штатів, Канади, Франції, Польщі, Чехії та Словаччини. Вона є однією з робочих мов ООН, а в Римі 1989 року була створена Міжнародна асоціація україністів. Напередодні свята державної мови «День» запропонував Ларисі ЛЕЩИНСЬКІЙ, вчителю української мови з 25-річним стажем, директору київської школи №154, яка 1998 року змінила свій статус «російської» школи на «українську», висловити свій погляд на проблему розширення сфери використання української мови в країні.

— Що при переході з російської мови викладання на українську є найтяжчим?

— Оволодіння термінологією точних наук і те, що в багатьох сім’ях продовжують спілкуватися російською. На жаль, усе ще переважає стереотип радянського часу: тоді вважалося, що українською говорять лише безграмотні люди із села. Наші учні не поділяють цієї думки, але далеко не всі мають громадянську мужність ламати такі стереотипи за стінами школи. Цікаво, що до 1998 року зупинка трамвая біля нашої школи так і називалася — «Російська школа». Тоді сюди йшло дуже багато людей, яких приваблювала російська мова навчання. Зараз ситуація кардинально змінилася.

— За якими ознаками ви про це судите?

— На прикладах. Цього року до нас у школу у випускний одинадцятий клас прийшов учень з Миколаєва, який бажав навчатися українською мовою, хоча досі всі предмети вивчав російською. Враховуючи той факт, що минулого року в цей же (тоді 10-й) клас прийшов учень з Криму і також швидко пристосовувався до зміни мови, можна вже говорити про тенденції підвищення престижу державної мови. Цікаво, що батьки школярів, які приїхали до нас iз Росії, починають вивчати українську мову разом зі своїми дітьми й навіть намагаються спілкуватися нею вдома.

— Яким чином можна було б прискорити процес розширення сфери використання української мови?

— Ми неодноразово обговорювали цю проблему з дітьми. Вони вважають, що тут мають сказати своє слово ті, хто багато досяг у своєму житті. Успішні люди могли б постійно демонструвати своє висококласне знання української, й це стало б заразливим для інших. Свого часу я вибрала на той час «непрестижну» українську як предмет для викладання саме завдяки своїй учительці Тамарі Андріївні Воєводській. Я розуміла, що людина з багатим внутрішнім світом не може бути носієм другосортних речей. Трапляється, що деякі люди соромляться своєї недосконалості у володінні мовою й тому намагаються якомога менше використовувати її у спілкуванні. Дуже важливо допомагати таким людям долати страх через те, що вони не завжди можуть продемонструвати високий рівень володіння мовою. Це реальний шлях для зміцнення нашої державної мови та консолідації нашої нації.

ДО РЕЧІ

Професор Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, викладач української мови з 40-річним стажем Ганна Козачук радить нашим читачам справлятися з такою проблемою, як непевність у знанні мови, таким чином. По-перше, щодня читати по кілька сторіночок українського тексту вголос. Уважно прислухатися до вимови дикторів українського радіо, які на більш професійному рівні, ніж ведучі телебачення, володіють українською мовою. А ще Ганна Олександрівна вважає, що для освоєння мови були б дуже ефективними різні курси, оскільки тільки в живому спілкуванні з носієм мови з’являється реальна можливість для безпосереднього оволодіння нею. Цікаво, що в Польщі щороку вся країна пише радіодиктант з рідної мови, навіть президент держави. Ці роботи потім перевіряє спеціальна комісія, а результати оголошують. У наших сусідів також існує розгалужена система курсів польської мови, де можна поліпшити свої знання. Без уміння добре розмовляти державною мовою в Польщі неможливо отримати хорошу роботу, а щорічні диктанти додатково стимулюють бажання громадян удосконалюватися в мовній культурі. Чи не запозичити й нам таку практику?

Людмила РЯБОКОНЬ, «День»
Газета: 
Рубрика: