Сьогодні або ніколи — такий клич кинув на «круглому столі», присвяченому перспективам інноваційного розвитку України, голова правління Української державної інноваційної компанії Володимир Рижов, говорячи про можливість створення найближчим часом Українського банку реконструкції та розвитку. Свою рішучість він обгрунтував тим, що нинішнього року, принаймні на ці цілі, у державному бюджеті виділено якісь кошти, чого не скажеш про бюджет- 2003. Якщо до бюджетних грошей додати вільні ресурси інноваційної держкомпанії, то, згідно з розрахунками В. Рижова, стартовий капітал такого банку на кінець 2002 року може становити 50 млн. грн. Сума, звичайно, невелика, однак добрий початок — половина діла: В. Рижов вважає, що у наступні два роки банк здатний «наростити мускули» і вийти на оптимальний рівень у 300— 400 млн. грн. статутного капіталу.
Банківський капітал буде потрібний і для втілення іншої привабливої ідеї: розгортання мережі регіональних інноваційних компаній, засновником яких має намір виступити Українська державна інноваційна компанія. Спочатку їх повинно бути як мінімум 15. За словами В. Рижова, свою згоду брати участь у цьому проекті, що наближає інновації до виробництва, висловили донецькі та харківські комерційні банки, а також банки із західного регіону.
Такі райдужні перспективи, як і потрібно було чекати, багато чим здалися проблематичними. Експерт Центру соціально-економічного аналізу (CASE-Україна) Володимир Дубровський застеріг від того, щоб робити ставку тільки на фінансові ресурси: такий підхід уже існував за часів СРСР і успіху не мав. У той же час, вважає він, більшість суб’єктів грошових ін’єкцій залишилися колишніми — це ті ж науково-виробничі об’єднання радянського типу, що працюють неефективно і не мають стимулів до застосування інновацій. На думку директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Юрія Пахомова, тільки з приходом в Україну іноземних банків, якщо запропонувати їм хорошу мотивацію, можна створити грошовий «резервуар» для інновацій. Тоді, упевнений Ю. Пахомов, населення повірить, що банки його не обдурять, і «короткі» гроші перетворяться на «довгі» без жодного натиску з боку Кабміну і Нацбанку.
Нинішню ситуацію в інноваційній сфері завідувач відділу соціально-економічної стратегії та економічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жалило охарактеризував як «дуже складну» і навіть «кризову». Останнім часом різко скоротилася кількість підприємств, що займаються реалізацією інновацій: вони становлять менше 1/6 від загальної кількості всіх підприємств у країні. Тривожною виглядає тенденція до скорочення питомої ваги наукових організацій, що спеціалізуються у галузі технічних наук, оскільки це, відзначив Я. Жалило, погіршує готовність економіки до впровадження інновацій. В умовах постійного зменшення бюджетних асигнувань на наукову діяльність, частка іноземного фінансування в українській науці досягла рекордної для перехідних економік позначки — 25%. «Звідси ми робимо висновок, що відбувається вивіз за кордон українського інтелектуального продукту в «чистому» вигляді», — сказав Я. Жалило.
Явно затяглося створення державного спеціалізованого банку, одним із завдань якого є кредитування пріоритетних інноваційних проектів. Тим часом у посланні Президента України до Верховної Ради «Європейський вибір: концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002— 2011 роки» державному банку реконструкції і розвитку відведено головну роль у впровадженні інноваційної моделі економіки. То чи буде у нас свій БРР?
