Герої повісті «Моє життя. Розповідь провінціала» А.П. Чехова зажили сценічним життям завдяки відомому львівському режисерові Аллі Бабенко. Чудовій грі акторів Театру ім. М. Заньковецької аплодували глядачі декількох міжнародних фестивалів, зокрема, на «Меліховській весні» та «Золотому Витязеві» (цього року фінансову допомогу для поїздки на форуми в Меліхово і Москву львів’янам надало Посольство Росії в Україні), а в неділю роботу заньківчан уперше побачили кияни. Гастролі проходили в Російському центрі науки і культури.
До речі, «Моє життя» ніколи раніше не ставилося на театральній сцені. Є лише кіноверсія — однойменний фільм початку 1970-х років, поставлений режисерами Григорієм Нікуліним і Віктором Соколовим, в якому роль Мисаїла Полознєва зіграв популярний актор Станіслав Любшин. І ось, майже чотири десятиліття потому, Алла Бабенко знову звернулася до повісті класика. Алла Григорівна — тонкий режисер. Її постановки можна порівняти з мереживом. Бабенко завжди сама здійснює й інсценізації творів. Чехов — один із її улюблених письменників. Щорік Алла Григорівна ставить камерні спектаклі на чеховську тематику. А починалася її «Чеховіада» на львівській сцені з «Дяді Вані» за ініціативою художнього керівника Театру ім. М. Заньковецької Федора Стригуна. Нині у творчому активі А. Бабенко десять спектаклів, поставлених за творами Антона Павловича і один — про життя класика (він називається «Чехов і Ліка» за п’єсою Ю. Бичкова)! Остання робота майстра — «Моє життя». Головний герой — Мисаїл — дворянин, що кинув виклик суспільству, став заробляти на життя, працюючи малярем (прототипом Полознєва був серпуховський поміщик, послідовник толстовського вчення В. Вяземський, який жив у сосновому бору, займаючись фізичною працею. — Т.П.). «Я жив за свій власний рахунок і нікому не був в тягар, — розповідає Мисаїл (Юрій Чеков) історію свого життя. — Бути порядним робітником куди розумніше і чесніше, ніж переводити казенний папір і носити на лобі кокарду». Герой намагається знайти просте людське щастя. Зустріч і одруження з дочкою відомого інженера Должикова, емансипованою дівчиною, яка начиталася книг із сільського господарства і вирішила «за наукою» влаштувати свій маєток у Дубечні, Марією Вікторівною (Олександра Лютая), вважав дарунком долі. Але, на жаль, героїня швидко охолола не лише до своїх експериментів (до речі, будівництво школи — деталь із життя самого Чехова в Меліховській садибі), а і до чоловіка-оригінала, з безглуздим прізвиськом «маленька користь». А біблейський вислів «все проходить», яке Марія вигравіювала на кільці, є рефреном і ілюстрацією її життя — «все — суєта і томління духу».
Глядачі дуже тепло прийняли постановку А. Бабенко, відзначаючи поліфонічну гру акторів, які зуміли пастельними сценічними фарбами намалювати портрети чеховських персонажів. Серед глядачів був відомий актор Театру ім. Лесі Українки Микола Рушковський, який високо оцінив режисерські знахідки Алли Григорівни і професіоналізм акторів Олександри Лютої і Юрія Чекова, відзначив: «Бабенко — чудовий режисер, що тонко відчуває і дуже переконливо передає на сцені магію чеховського слова».
До речі, днями А. Г. Бабенко отримала запрошення взяти участь у Міжнародному театральному фестивалі «Меліховська весна-2011» і збирається поставити одинадцятий спектакль, але цього разу комедію. Прем’єра відбудеться у травні.
