Український парламент у вівторок зробив ще один крок у напрямі аграрної реформи і продовжив до 1 січня 2013 року мораторій на продаж землі. До цієї дати заборонено відчужувати і змінювати цільове призначення земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і особистого сільського господарства, а також вносити права на земельну ділянку (пай) в статутні капітали господарських товариства.
Пояснюючи причину продовження злощасного мораторію, керівник парламентського комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Григорій Калетнік пояснив, що закон про державну реєстрацію нерухомого майна набуде чинності 2013 року. А закон про ринок землі, прийнятий в першому читанні, не буде доопрацьований і прийнятий в цілому до 1 січня 2012 року (він дозволяє продавати не більше 100 гектарів в одні руки, причому без можливості купівлі землі юридичними особами, а при оренді — не більше 6 тисяч гектарів у межах району). Таким чином, після Нового року постане питання про конкретну дату зняття мораторію. Її відсутність в умовах існування різних технологій і схем «призведе до різного роду маніпуляцій». Мораторій продовжено, аби перешкодити їм.
Дійсно, сьогодні немає жодних шансів ухвалити до Нового року закон про ринок землі, оскільки у нього знайшлося в аграрному комплексі надто багато опонентів і навіть противників. Не сприймають його й у сусідів. Генеральний директор Інституту кон’юнктури аграрного ринку (Росія) Дмитро Рилько, відзначає, що будь-які обмеження при переході до ринку землі зменшують кількість покупців і занижують ціну на землю. Експерт вважає, що «сама по собі можливість покупки землі не призводить до масового продажу земель власниками або навпаки покупки землі аграрними компаніями. Крім того, він не радить забороняти купівлю землі корпораціям та іноземцям. У Росії юридичні особи (зокрема з участю іноземного капіталу) мають право купувати землі сільгосппризначення. Це сприяло залученню капіталу і більш динамічному розвитку галузі, але на земельному ринку все ж домінує вітчизняний капітал.
У Росії, підкреслює Рилько, «вдалося зберегти недоторканою систему великих «індустріальних» полів у сівозміні». «Це призвело до формування групи великих і надвеликих аграрних компаній. І не можна заперечувати, — упевнений Рилько, — що саме агрохолдинги стали в останні роки провідниками нових технологій та інвестицій в аграрний сектор». Україна, на його думку, формує дещо інший образ земельного ринку. В зв’язку з цим можна лише констатувати: чим менш привабливими будуть умови для інвесторів в Україні, тим пильнішою буде їхня увага до інших аграрних економік, наприклад до Росії або Бразилії.
Відповідні побоювання звучать сьогодні і в Києві. «Наближаються весняно-польові роботи. Більшість господарств зараз купують насіння і пальне. Питається, хто інвестуватиме в ярові культури, не розуміючи того, що відбувається? Хто інвестуватиме у підготовку ѓрунту під урожай 2013 року?», — запитує президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса.
«Цього року ми провели близько 600 зустрічей із нашими акціонерами і потенційними інвесторами, — розповідає директор з розвитку і зв’язків з інвесторами холдингу «Астарта-Київ» Микола Ковальський, — і під час кожної зустрічі порушувалося питання щодо закону про землю. Я вам скажу відверто, те, що відбувається, ця невизначеність, зміни — дуже сильно шкодить довірі до нашого бізнесу і в цілому до аграрного сектора України».
Гендиректор групи «Агротрейд» Всеволод Кожемяко ділиться інформацією про те, що український законопроект про ринок землі спрямований на «нове розкуркулення». «Якщо відбувається декорпоратизація села, значить, держава, якщо вона орієнтується на європейські моделі устрою сільського господарства, повинна надавати адекватну допомогу», — говорить він і наводить дані про те, що капітальні вкладення на один гектар повинні складати як мінімум тисячу доларів. «Сто гектарів, —продовжує аграрій, — це 100 тисяч доларів. Я не розумію, де фермери будуть це брати. Я не знаю банків, які в таких кількостях готові надавати кредити. Коли нам говорять, що держава буде це фінансувати, ми розуміємо, що це неможливо, бо у держави таких грошей немає».
Представник французького агробізнесу в Україні гендиректор AgroGeneration Шарль Вілгран взагалі не бачить необхідності у продажу землі великим корпораціям. «Ми не хочемо володіти землею, — говорить француз. — Нам комфортно з тим, що ми зараз орендуємо. Нам би хотілося просто орендувати землю для довгострокової співпраці».
