Якщо і можна до когось із українських арт-діячів зарахувати до провідників актуального мистецтва, то в першу чергу це, безумовно, Лесь Подерв'янський.
Та й дійсно: його твори є актуальними вже більш ніж два десятиріччя. Що ж до мистецьких якостей, то тексти Подерв'янського являють поєднання двох літературних традицій: театру абсурду — з одного боку, і травестійної драматургії — з другого. Відповідно, за першим стоять великі імена Ежена Йонеско, Семюеля Беккета, Гарольда Пінтера (нещодавно отримав Нобелівську премію) — письменників, що докорінно змінили сучасне сценічне мистецтво. А травестійна традиція існує вже не одне століття, і її найяскравіший зразок на українському грунті — сатирико-героїчна «Енеїда» Котляревського. «Передраження» класичних текстів і високих стилів мовою вулиць — то взагалі не дивина, але у Подерв'янського це виходить справді віртуозно. Однак особливої принадності його п'єсам надає не тільки вміле застосовування нецензурної лексики, а й авторські фантазія та відчуття гумору — і перше, і друге справді не мають меж. Персонажі й ситуації, придумані Подерв'янським, настільки ж химерні, наскільки і смішні, сюжети більшості його творів розвиваються у непередбачуваному напрямі і наповнені потужною життєвою енергією. Тож не дивно, що будь-який його публічний виступ викликає справжній ажiотаж у числених шанувальників.
Так сталося й минулої суботи в київській кав'ярні «Бабуїн», де Подерв'янський мав представити свою нову п'єсу «Блєск і ніщета пі***расів». Люди хіба що не висіли під стелею. Власне виступ тривав трохи більше години. Герой вечора був стриманий, статечний і елегантний. Нова п'єса мала добре відомі ознаки авторського стилю: віршовані монологи у витриманому класичному розмірі, чудернацьких персонажів (на кшталт «Микита: людожер-ідеаліст»), пасажі на злобу дня про стилістів, гламур тощо, цитати з літературних шедеврів старовини, міцний брутальний гумор, і, звичайно, масу матюків, дорогоцінними розсипами розкиданих по тексту.
При всьому тому, лишилося відчуття певної вторинності «Блєска і ніщети…» Смішно, вигадливо, гостро, але не надто. Надто ж на тлі старих добрих текстів 10—15-річної давнини, котрі Подерв'янський прочитав на прохання публіки. «Діана», «П***дець», «Нірвана», «Кацапи», дарма що давно вже розібрані на цитати, — стали справжнім фольклором і дослівно були відомі більшості присутніх — спричинили в залі майже безперервний регіт. Заради чого, втім, всі і зібралися.
Насамкінець, згідно з законами жанру авторського вечора, Подерв'янський трохи розповів про творчі плани. Оголосив, що вони у співавторстві зі своїм приятелем Жорою Фоміним написав сценарій повнометражного блокбастеру. Робоча назва — «Наша Галя балувана». За словами пана Леся, це історія української Попелюшки, але «там така Попелюшка, що Нікіта курить на балконі». За загальним настроєм це має бути щось на кшталт тарантінівського «Кримінального читва». У головній ролі добре виглядала б Міла Йовович, а ось постановником Подерв'янський бачить Валерія Більченко, колишнього київського режисера, що уславився в середині 1990-х кількома радикальними спектаклями, а нині мешкає в Берліні. Є і театральний проект: наприкінці весни під орудою відомого сценічного менеджера Сергія Проскурні з'явиться низка вистав, причому інсценіровки Подерв'янського (він буде також сценографом) чергуватимуться з потрактуваннями архитрадиційного Карпенка-Карого. Прем'єри покажуть у столичному Жовтневому палаці. Потім буде тур по Україні.
Iз огляду на контекст події, інформація, викладена в попередньому абзаці, має вважатися ще одним проявом того нестримного потягу до гри і стьобу, якому повною мірою віддається Подерв'янський у своїх п'єсах. Головне ж — щоб режисери для тих п'єс таки знайшлися. І тоді буде нашому театру й кіну глядач, а глядачу — щастя.
