Марки — не просто поштова формальність. Це вам підтвердить кожен філателіст, яких у нас у країні не так уже й мало. Поціновувачі марок навіть мають свою всеукраїнську асоціацію. До речі, знавці стверджують, що філателія вимагає скрупульозності, це майже точна наука, а серед філателістів є як фанати колекціонування марок, так і «заробітчани». Але, окрім іншого, марки (поруч із, приміром, національною валютою) — це ще й одна зі сфер, через яку держава сама себе ідентифікує та стверджує на символічному рівні. Згадайте марки часів Радянського Союзу... Після здобуття незалежності в Україні почали з’являтися численні серії марок, пов’язані саме з українською ідентифікацією: ціла галерея національних героїв, громадських та державних діячів, письменників, художників, марки, що відображають важливі для України події й дати, етнографічні мотиви, українську природу... Тепер завдяки «Дню» до цього переліку додасться ще й галерея великих журналістських імен.
Як ми вже повідомили минулої п’ятниці, на честь свого 15-річчя наша газета видає власну серію марок — «День»: великі імена». На трьох поштових знаках, що увійшли до серії, — портрети видатного публіциста, дослідника Голодомору 1932 — 1933 років Джеймса Мейса (нагадаємо, він працював у «Дні» із 1997-го по 2004 рік), публіцистки та філософа, авторки однієї із книжок Бібліотеки «Дня» Клари Гудзик (роки роботи в нашій газеті — 1996 — 2008), а також малюнок талановитого українського художника-карикатуриста Анатолія Казанського, який устиг присвятити роботі у «Дні», на жаль, лише два роки (1996 — 1998).
Характерно, що, по суті, творчість кожного із цих Великих імен українським суспільством (за винятком, мабуть, аудиторії «Дня») досі глибоко не прочитана. Це стосується як науково-публіцистичних матеріалів Джеймса Мейса, як «Апокрифів Клари Гудзик», так і карикатур Анатолія Казанського, у яких ми чимдалі знаходимо більше смислів. Отже, видання серії марок «День»: великі імена» — це ще одне наближення до творчого спадку цих особистостей. А в сенсі суто прикладному — це безпрецедентний для України формат співпраці між ЗМІ та Головпоштамтом. Жоден інший український засіб масової інформації досі не випускав власних марок. Це підтверджує в коментарі «Дню» Ігор АПОСТОЛ, працівник дільниці «Власна марка».
— На моїй пам’яті інших таких випадків не було, — каже пан Ігор, зауважуючи, що марка має особливу цінність, і не лише символічну. — Це як цінні папери. Адже на марки наносять номінал, захист, а для їх виготовлення використовується спеціальний марочний папір.
— Марки — це обличчя України, адже їх відправляють у різні міста як у межах України, так і пострадянських країн, Західної Європи та цілого світу. Це як грошові знаки. Звісно, це обличчя в кожної країни — й Україна тут не виняток — складається з найславетніших моментів її історії та сьогодення, — каже голова ревізійної комісії Асоціації філателістів України Олександр КАНІВЕЦЬ. — Один із найцінніших експонатів моєї колекції — це марка Карпатської України. Тобто марка держави, яка фактично проіснувала протягом півроку. Коли Закарпаття ввійшло до складу УРСР, ці марки зняли з обігу. Отже, по марках можна читати історію України...
...У тому числі новітню. «Філателістична» акція «Дня» — не лише для вшанування пам’яті наших Великих, не лише вияв удячності їм, а й відповідь на нарікання тих, хто стверджує, що української журналістики немає. Так от, українська журналістика є. І є школа. Інша річ, що не всі хочуть до неї ходити...
