Оксана ОМЕЛЬЧЕНКО, «День»
На черговому засіданні «Комітету-2005» йшлося про медицину. Напевно, уперше в контексті вітчизняної охорони здоров’я прозвучала фраза «надлишкове фінансування», в той час як прийнято вважати, що причина неспроможності медичної допомоги криється саме у нестачі матеріальних ресурсів. Немає грошей, щоб виробляти власні вакцини, немає грошей, щоб закупити якісне діагностичне обладнання, немає грошей, щоб забезпечити повноцінне стаціонарне лікування пацієнтам. Голова рахункової палати Валентин Симоненко показав, спираючись на дані, оприлюднені Віталієм Москаленком на колегії міністерства, що все відбувається зовсім навпаки. Наприклад, якщо за минулий рік виплати на охорону здоров’я збільшилися на 22% і становили 5 мільярдів 233 мільйона гривень без 950 мільйонів власних надходжень, то виходить, що «голодне» міністерство отримує 14% від держбюджету, що більше, ніж у Франції і Німеччині. При тому, що, за його словами, через відсутність вакцин за 2 роки щеплення не було зроблено 500 тисячам, а від туберкульозу, по боротьбі з яким діє національна програма, тільки за минулий рік померло 12 тисяч чоловік. Крім цього, за останні вісім років смертність від інфекційних захворювань збільшилася у 2,5 раза.
Щоправда, з кількісними показниками можна й не погодитися, якщо врахувати, що сума бюджету України дещо відрізняється від бюджету, скажімо, Франції, де медицина зараз вимагає набагато менше інвестицій, ніж українська. Цього року Міністерство охорони здоров’я отримає 6,4 мільярда гривень, iз яких один піде на санепідслужбу, 2 — на комунальні потреби і 3 — на зарплату медпрацівникам. Однак, як заявляють у міністерстві, не передбачено фінансування ліків та інших потреб.
Запрошені експерти ситуацію, що склалася, назвали аморальною та шкідливою для і без того нездорової вітчизняної медицини. Йшлося про те, що за 10 років незалежності реформи у медицині не намічалися навіть пунктиром. При тому, що для всіх не секрет: ринкові відносини у цій галузі явно деформовані, оскільки на тіньовий сектор припадає близько 70% обігу. Логічно припустити, що саме це і є причиною, того, що третина населення, згідно з опитуваннями, не може дозволити собі таку «розкіш», як декларативно безкоштовні медичні послуги. Прийти до лікарні зі своєю власною постільною білизною, харчуватися «для поліпшення імунітету» кашею без масла і чаєм без цукру — навряд чи викликає великий оптимізм. За словами виконавчого секретаря асоціації психіатрів України Семена Глузмана, який виступав на засіданні з доповіддю, щорічно, як мінімум, 10 мільйонів гривень на харчування пацієнтів у лікарні безслідно зникає. Однак про те, що відбувається, не завжди можна судити реалістично, оскільки мультидисциплінарні дослідження не дуже практикуються у нашій країні.
У досить напруженій атмосфері на засіданні все ж було прийнято меморандум, у якому ключовим моментом означалося забезпечення порядку розподілу бюджетних і позабюджетних асигнувань виключно на поліпшення якості надання медичної допомоги, а не на формальне збільшення кількості ліжок у лікарні, а також сприяння прозорості фінансових, кадрових і структурних перетворень. МОЗ сказало, що у них працює спеціальне контрольно-ревізійне управління з використання коштів, яке постійно проводить планові й тематичні перевірки.
